Ігор Сливка

Сливка Ігор Володимирович
(Позивний «Тихий»)

23 березня 1977, Горохів Волинська область. Боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України.

12 грудня 2014 В районі Маріуполя група дозору полку «Азов» поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район Донецька область) виявила та ліквідувала снайперську пару противника та знешкодила ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка влаштувала засідку. На фугасі, встановленому терористами, підірвався автомобіль «Азова», в боєзіткненні загинули два воїна, ще троє отримали поранення.

13 грудня відбулася полкова церемонія прощання із загиблими побратимами

***

Над Театральним майданом в Луцьку знову линуло тужливе «Пливе кача», а по мужніх чоловічих обличчях котилися сльози. Луцьк попрощався з волинським воїном – горохівчанином Ігорем Сливкою. Панахида відбулася сьогодні у Свято-Троїцькому кафедральному Соборі, а громадська панахида – на Театральному майдані. Провести в останню путь чоловіка прийшли сотні лучан.

Нагадаємо, Ігор Сливка під псевдо Тихий був бійцем «Азову». Чоловік загинув, підірвавшись на фугасній міні 12 грудня. У чоловіка залишилися дружина та двоє синів. Бойові побратими називають його одним з найкращих кулеметників полку, який завжди був готовий захистити тих, хто поруч.

Чин похорону відправили священнослужителі Свято-Троїцького кафедрального Собору.

«Сьогодні втратила близьку людину не тільки родина, вірного сина втратила й уся Україна.

Всі ми втрачаємо тих, хто там, на сході нашої України воюють про ти ворога - так званого брата, який в спину нам встромив ножа. Що таке смерть? Смерть буває різною. Але найгірше, коли вона людиновбивча.

Хто такий Ігор?

Звичайна людина, християнин, він повірив у те, що він зможе, як і всі інші, вибороти волю для своєї України, для своєї родини, для майбутнього покоління. Він зробив великий подвиг. Ми відчули на собі ганебність сусіда, який бажає нам смерті.

Ми вибрали волю і робитимемо все, щоб ця воля була нашою. Відходять від нас найкращі.

Тоді хто залишиться?

І кращі залишаться. Бо ті хлопці, які воюють за волю, мир і спокій, залишають після себе здорове зерно патріотизму. Ми не повинні падати духом, ми сьогодні як ніколи повинні затиснути свої кулаки, відкинути всякі амбіції і проблеми. Бо найбільша проблема – захистити нашу Україну»,

- зауважив священик.

http://www.volynnews.com/news/society/lutsk-poproshchavsia-z-zahyblym-voyinom/