Альфред Нобель

А́льфред Берна́рд Нобе́ль (швед. Alfred Bernhard Nobel; *21 жовтня 1833, Стокгольм — †10 грудня 1896, Санремо, Італія) — шведський хімік, винахідник, підприємець і благодійник.

На його честь названо синтетичний хімічний елемент нобелій (Nobelium).

Біографія

Був третім сином шведського підприємця Емануеля Нобеля (1801–1872).

У 4-річному віці Альфред разом із родиною переїздить до Фінляндії (яка тоді була автономною частиною Російської імперії), а згодом — до Санкт-Петербургу. Там його батько займався виробництвом зброї для російської армії.

Завдяки численним подорожам і ретельному навчанню у Франції, Швеції, Німеччині та США Альфред уже в 17 років вільно володів англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Він працював у підприємстві свого батька, вдосконалюючи проекти морської міни та торпед.

Досягнення

Найвідомішим досягненням А.Нобеля був винахід динаміту, запатентованого 1867 року. Саме виробництво цієї вибухівки стало основою швидкого збагачення підприємця.

Володів понад 90 фабриками в 20 країнах світу, був власником 355 патентів.

Був членом Королівського інституту в Лондоні, Товариства цивільних інженерів у Парижі та Шведської королівської академії наук.

Винаходи

Нобель відкрив, що нітрогліцерин в складі інертної субстанції, такої, як діатоміт, стає безпечнішою і зручнішою для використання, і цю суміш в 1867 він запатентував під назвою динаміт.

Пізніше він поєднав нітрогліцерин з іншою вибуховою сполукою, колодієм, і отримав прозору драглисту речовину, більш високої вибухової активності, ніж динаміт. Вибухова желатина, як вона була названа, була запатентована в 1876 р. Пізніше були проведені експерименти з створення подібних комбінацій з нітратом калію, деревною масою та іншими.

Нобелівська премія

Помилкова публікація в 1888 році некролога Нобеля (газетярі переплутали винахідника з його старшим братом Людвігом, що помер 12 квітня у Каннах) в одній із французьких газет, де засуджувалось винайдення ним динаміту, вважається тією подією, яка підштовхнула Нобеля до рішення залишити після своєї смерті якусь ціннішу спадщину.

27 листопада 1895 р. підписав заповіт, згідно з яким усе своє майно розміром близько 31,5 млн шведських крон призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, щорічний прибуток від спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в галузях фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія).