Богдан Сташинський

Богда́н Микола́йович Сташи́нський (шпигунське ім'я: Йозеф Лєман, *4 листопада 1931, Борщовичі) — агент КДБ, вбивця Лева Ребета та Степана Бандери. Після скоєння вбивств був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора, але через певні особисті обставини втік на Захід, де розкаявся у своїх злочинах. Після гучного процесу у ФРН був засуджений до 8 років позбавлення волі за вбивства. Подальша доля невідома.

Біографія

Початок кар'єри

Богдан Сташинський народився у селянській родині неподалік від Львова, у селі Борщовичі. Після закінчення школи у 1948 р. навчався у Львівському педінституті. Сім'я Богдана, зокрема, три його сестри активно підтримували оунівське підпілля. Він сам політикою не цікавився і зосередився на навчанні в інституті, аж поки не був затриманий у 1950 р. міліцією за безквитковий проїзд у поїзді від Львова до свого села. Сташинським зацікавився КДБ, і йому запропонували співпрацю — в разі відмови погрожували тюремним ув'язненням та висланням до Сибіру його родини. Співпрацю із секретною службою Сташинський розпочав зі зради власної родини — через сестру проникає до місцевого підпілля ОУН і повідомляє про це КДБ. Зрада з часом була розкрита — це призвело до розриву з сім'єю й остаточного рішення співпрацювати з радянськими органами держбезпеки. Наступні два роки Сташинський займається активною диверсійною роботою, під прізвиськом «Олег» проникає та видає декілька боївок УПА на Львівщині.

Шпигунство в Німеччині

Успіхами молодого двадцятиоднорічного агента цікавиться керівництво КДБ, і його посилають на курси підвищення кваліфікації до Києва у 1953 р. З часом Сташинського вирішують використовувати в Німеччині і починають готувати для нового завдання: він вчить німецьку мову і нові навички шпигунської діяльності. У 1954 р. під прізвищем Йозеф Лєман його засилають до Східної Німеччини, де він вдосконалює німецьку мову і готується до нового завдання. З початку 1956 р. неодноразово приїздить до Мюнхена, де йому поставили завдання спочатку слідкувати, а потім вбити одного з лідерів ОУН Льва Ребета.

12 жовтня 1957 р., використовуючи спеціальний пістолет з синильною кислотою, він вбив Ребета і повернувся до Східної Німеччини. Оскільки жертву вбили пари отрути, а інших доказів злочину не залишилося, смерть Льва Ребета кваліфікували як серцевий напад. Успішне виконання завдання підвищило його авторитет у секретній службі — йому оголошують подяку та нагороджують фотоапаратом. У цей час він також закохується у перукарку Інґе Поль і, з огляду на успішну діяльність, йому дозволяють продовжувати стосунки з нею.

Вбивство Степана Бандери

Через декілька місяців Сташинському дають нове завдання — вбити провідника ОУН Степана Бандеру, який відкрито мешкав у Мюнхені. Сташинського викликають до Москви, де розробляють план операції і дають зброю — пістолет з ампулами отрути. Під ім'ям Ганса Йоахіма Будайта він їде в січні 1959 р. до Мюнхена, де починає стежити за Бандерою. 14 жовтня 1959 р., вистеживши Бандеру у під'їзді власного будинку, о 12:50 Сташинський вистрілив йому в обличчя отрутою і хутко зник. Цього разу отрута не випарувалася достатньо швидко і був зафіксований факт вбивства через отруєння.

Після успішного виконання завдання Сташинського відправили до Москви, де нагородили орденом Бойового Червоного Прапора. Він, натомість, просив як винагороду дозволити одружитися з його німецькою коханкою Інге Поль. Після деякого вагання та розгляду справи у самих верхах КДБ він таки отримав дозвіл на шлюб, але вимогою поставили також переїзд жінки до СРСР та співпрацю з КДБ.

Співпраця Сташинського з КДБ та політичне вбивство ним Степана Бандери лягла в основу роману нідерландського письменника Рохіра ван Аарде «Замах».

Втеча на Захід

Після переїзду до Москви Сташинський розповів жінці про співпрацю з КДБ, що виявилося для неї шоком, і вона рішуче відмовилася співпрацювати з органами. Тим часом життя подружжя у Москві не було ідеальним — хоча Інге і залишалася відданою чоловікові, їхнє життя ставало дедалі тяжчим через матеріальні нестатки, невлаштованість і особливо через надмірну увагу КДБ, постійне стеження та прослуховування. Коли Інге завагітніла, КДБ поставило умову зробити аборт, на що вона рішуче відмовилася і почала разом з чоловіком розробляти план утечі на Захід.

У січні 1961 р. Інге Поль повернулася до батьків, де у неї 31 березня народився хлопчик Петро. Сташинському КДБ заборонило відвідувати жінку, і він залишався у Москві, коли несподівано у серпні дитина померла. На його прохання КДБ дозволило йому з'їздити на похорони сина. Саме тут перед самим похороном разом з дружиною він утік до Західного Берліна і здався місцевій поліції. У поліції і пізніше американським розвідникам він зізнався у вбивстві Ребета та Бандери.

Після перевірки американцями Сташинського віддали під суд за вбивство і засудили лише до 8 років тюрми, оскільки винним у злочині вважався СРСР, а Сташинський лише виконавцем злочинних наказів. Уже після 4 років ув'язнення завдяки співпраці з американськими спецслужбами його звільнили. За офіційними даними, він переїхав до Південної Африки, хоча ця версія викликає сумніви у багатьох. Подальша доля Сташинського та його дружини невідома, припускають, що він міг оселитися у США чи будь-якій іншій західній країні.