Броні́слав Пера́цький

Броні́слав Ві́льгельм Пера́цький (пол. Bronisław Wilhelm Pieracki) (*28 травня 1895, Горлиці — †15 червня 1934, Варшава) — польський військовик, політик, міністр внутрішніх справ Польщі у 1931—1934 рр. Керував політикою пацифікації українців у 1930—1932 рр. Страчений членом ОУН Григорієм Мацейком на виконання рішення трибуналу ОУН. До цього часу існує багато питань щодо цього атентату.

Перацький народився у західній (польській) Галичині в м. Горлиці (пол. Ґорлі́це). У роки Першої світової війни Перацький служив у польських національних військових підрозділах, сформованих за ініціативи Ю.Пілсудського. У 1918 р. став членом Польської військової організаціїpl. Після проголошення ЗУНР брав участь у українсько-польській війні 1918—1919 рр. У 1923 р. очолював відділ некатолицьких віровизнань. 1926 р. підтримав травневий переворот і повернення до влади Пілсудського. 1928 р. став послом польського Сейму, був одним з провідних діячів режиму Санації. 1929—1930 рр. віце-міністр, а з 1934 р. — міністр внутрішніх справ. Був керівником політики «пацифікації», спрямованої проти українців Польщі, зокрема у Львові 1930 р. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині та Поліссі у 1931—1932 рр.

Вбивство

Вбивство Перацького, як помсту за пацифікацію, організувала ОУН. Рішення про акцію було ухвалено наприкінці квітня 1933 р. на зібранні проводу ОУН під головуванням Євгена Коновальця[1]. Степан Бандера, як Крайовий провідник ОУН, дав наказ на виконання рішення трибуналу. Акцією керував Микола Лебедь. Атентат готувався у Варшаві — Ярослав Карпинець виготовив бомбу, якою мали вбити міністра.

Виконавцем вбивства призначено добровольця, члена ОУН Григорія Мацейка. За версією трибуналу оунівців, він мусив підірвати себе і міністра Перацького. 15 червня 1934 р. Перацький прибув на обід до ресторану «Товариський клуб» на вулиці Фоскальpl. Григорій Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.

Мацейкові вдалося уникнути арешту. Натомість Степана Бандеру та інших причетних до акції заарештували та засудили до страти та довгих років ув'язнення на Варшавському процесі. Вбивство Перацького, з одного боку, викликало подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій в білоруській зоні окупації. З іншого — польська влада не змогла більше приховувати «українську проблему», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс.