Еріх Кох

Е́ріх Кох (Koch, Erich, 19 червня 1896, Ельберфельд, Рейнська область — 12 листопада 1986, державна в'язниця в Барчево, Польща) — вищий партійний функціонер НСДАП.

Народився в Рейнській області в сім'ї заводського робочого Густава Адольфа Коха (нім.Gustav Adolf Koch, * 1862, † 1932) і його дружини Генрієтти, уродженої Маттес ( ньому.Henriette Matthes, * 1863, † 1939). У 1915 році вступив добровольцем до армії, брав участь рядовим у Першій Світовій війні.

З 1919 по 1926 рік працював на залізниці в управлінні рейхсбанов в Ельберфельді асистентом залізничної служби. У 1922 вступив у НСДАП, був одним з керівників партійної організації Рура, в 1922-1923 - обласний скарбник. У 1923 брав активну участь у антифранцузьких акціях в Рейнській області, за що був заарештований французькою владою. 22 березня 1926 вдруге вступив в НСДАП. Незабаром після цього з політичних міркувань був звільнений з державної служби і став обласним скарбником гау Рур, одночасно з 1927 - заступник гауляйтера. У період розгрому опозиції був 23 липня 1928 виключений з партії, але незабаром відновлений.

з 1 жовтня 1928 року по 8 травня 1945 року - гауляйтер Східної Пруссії. З 1929 року - член ландтагу Східної Пруссії, керівник фракції НСДАП у ландтазі. У 1930 році заснував«Preuische Zeitung»(«Прусську газету»). З 14 вересня 1930 - депутат рейхстагу. З вересня 1933 року - оберпрезідент Східної Пруссії.

Після початку Великої Вітчизняної війни 1 серпня 1941 Кох був призначений начальником цивільного управління увійшов до складу Рейху округу Білосток, а 1 вересня 1941, після утворення у складі Імперського міністерства східних окупованих територій Альфреда Розенберга Рейхскомісаріату України та Остланд він став рейхскомісаром Україні. На цих постах Кох залишався до самого кінця війни. На посаді рейхскомісара відрізнявся крайньою жорстокістю при проведенні в життя окупаційної політики Гітлера. Разом з Фріцом Заукель організовував депортацію робочої сили до Німеччини.

При наближенні наступала на Східну Пруссію Червоної армії керував евакуацією цивільного населення. Після закінчення Другої світової війни Кох втік до Фленсбургу, де за свідченням рейхсміністра Альберта Шпеєра з'явився до нового рейхспрезидента Карла Деница і зажадав надати в його розпорядження підводний човен, щоб спливти на ній до Південної Америки, на що отримав категоричну відмову. Після цього Кох чотири роки успішно переховувався в британській зоні окупації, де видавав себе за колишнього майора у запасі Рольфа Бергера. Весь цей час Кох займався сільським господарством, жив в основному на доходи від невеликої ділянки саду, який він обробляв, а після грошової реформи 1948 року, він отримував допомогу по безробіттю у розмірі 18 марок.

Кох був заарештований британцями 24 травня 1949 в Гамбурзі та на початку 1950 року передано польському уряду. 19 жовтня 1958 над ним почався суд, який присудив йому 9 березня 1959 до смертної кари. У ході суду Кох заявляв про симпатії до СРСР і ставив собі в заслугу протидія планам свого шефа А. Розенберга. Вирок був замінений довічним тюремним ув'язненням внаслідок слабкого здоров'я Коха (дозволялося стратити тільки здорових). У висновку Кох прожив ще 27 років, пережив президента Польщі Владислава Гомулку і помер у в'язниці Барчево в 1986 році у віці 90 років. В'язницею для Кохаслужила простора кімната з телевізором, бібліотекою і свіжої західною пресою.