Евеліна Ганська

Евелі́на (Єва) Га́нська (пол. Ewelina Hańska; в дівоцтві Жевуська (Ржевуська); * 6 січня 1801 Погребище — † 10 квітня 1882, Париж) — польська графиня (титул був підтверджений російською владою 18 листопада 1856 року).

Родинне гніздо Жевуських — містечко Погребище на межі Подільської, Київської та Волинської губерній (нині Вінницька область). Батько Евеліни граф Адам Ржевуський, київський губернський маршал. Після одруження у 1819 році з Вацлавом Ганським Евеліна отримала селище Верхівня (нині у Ружинському районі Житомирської області) як подарунок. Граф Вацлав Ганський мав 21 000 гектарів землі в Україні й понад три тисячі кріпаків. Він виконував обов'язки маршалка волинської шляхти, був магістром масонської ложі в Житомирі.

Оноре де Бальзак

Перший лист від Евеліни Бальзак отримав у 1832 році, датований 28 лютим і підписаний «Іноземка». Авторка листа вихваляла талант Бальзака і злегка критикувала його. 7 листопада прийшов другий лист. «Іноземка» не відкривала свого імені, але обіцяла писати регулярно.

Для того, щоб нагадати йому про те, що в його душі живе «божественна іскра», вона вгадувала, що її улюблений автор має «ангельську душу», яка могла б зрозуміти «полум'яну душу», якою вона була вона наділена сама.

Іноземка просила опублікувати в газеті «Котідьен» (єдиною, яка була дозволена в Російській імперії) оголошення, що підтверджує отримання цього листа. Бальзак виконав її прохання, після цього Евеліна розкрила своє інкогніто. Письменник посилав пані Ганській листи через гувернантку її дочки в подвійному конверті. Вперше Оноре і Евеліна побачилися в жовтні 1833 року в Невшателі. Тоді ж Бальзак познайомився і з чоловіком Евеліни — Вацлавом Ганським. Роман у листах тривав протягом довгих 10 років.

Евеліна овдовіла в 1841 році, але ще довго не могла вийти заміж за Бальзака. За законами Російської імперії дати дозвіл на вступ в шлюб з іноземним підданим і на вивезення за кордон родового стану міг дати тільки сам імператор Микола I. Разом вони подорожували по Європі (Італія, Бельгія, Німеччина), Бальзак, і в 1848 році відправився в Париж через рік повернутися в Україну і приїхав в Погребище.

В 1850 році Бальзак за 5 місяців до своєї кончини повінчався з Евеліною в Бердичеві. Одним зі свідків був граф Георг Мнішек, з родини російської цариці Марини Мнішек. Після церемонії Бальзак заявив Евеліні: «Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! .. У твоїй особі я підкорив Росію».