Фра́нко Дзефіре́ллі

Фра́нко Дзефіре́ллі (італ. Franco Zeffirelli, ім'я при народженні — Джанфра́нко Ко́рсі, італ. Gianfranco Corsi, 12 лютого 1923, Флоренція — 15 червня 2019, Рим) — італійський кінорежисер та сценарист, член італійського сенату з 1994 по 2001, представляв консервативну партію Forza Italia.

Володар прерії BAFTA за найкращий дизайн, номінований на премію «Оскар» за фільм «Ромео і Джульєтта».

Біографія

Позашлюбна дитина багатого торговця текстилем Отторіно Корсі і його партнерки-кравчині. Отримав ім'я Джанфранко Корсі. Народився в місті Флоренція. Батько мав другу родину і не схотів брати хлопця до себе.

У віці шести років Франко став сиротою, бо померла його мати. Його вихованням опікувались суворі пані з британської діаспори. Виховання отримав у коледжі монастиря Св. Марка у Флоренції. Про своє несолодке дитинство пізніше він розповість в автобіографічній стрічці — «Чай з Муссоліні». Але вивчив англійську. Працював як модель і декоратор в театрі.

Значний вплив на юнака мала також тітка Інес Альфані Телліні, що виступала на сцені як сопрано.

В роки 2-ї Світової війни подався до партизан і зустрівся з армією англійців з 1-го Гвардійського полку. Був у них перекладачем.

Повернувся у Флоренцію, де вивчав у міському університеті архітектуру і мистецтво, з 1945 р. займається театром.

Після зустрічі з Лукіно Вісконті перейшов на працю в кіно. Франко Дзефіреллі — це псевдонім митця.

Знання англійської дало можливість працювати в Лондоні і Нью-Йорку, де був режисером-постановником власних вистав.

Його кіноопери дали змогу знімати і працювати з зірками оперних сцен, серед них -Джоан Сазерленд, Пласідо Домінго, Катя Річареллі, Хуан Понс, Марія Каллас, Тіто Гоббі.

Не менш важлива і робота з зірками музики, серед яких — Герберт фон Караян, Бернстайн . Серед його знайомих — Коко Шанель і декілька всесвітньо відомих кінорежисерів.

У 2008 р. вийшла з друку книга (Franco Zeffirelli, Autobiografia, Mondadori, coll. Oscar bestsellers, 2008 ISBN 8804575212;)

Дзеффіреллі не приховував своєї гомосексуальності.

Помер після тривалої хвороби 15 червня 2019 року.

Нагороди

У 1977 р. — кавалер ордену «За заслуги перед Італійською республікою».

У 1999 р. отримав премію «Кришталева куля» на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах за особисто цінний внесок в розвиток кіно.

В 2004 р. отримав звання лицаря від Королеви Британії (єдиний серед італійців) за популяризацію англійського театрального мистецтва в кіно.

Фільмографія

• Кемпінг, 1957 (про життя молоді)
• Марія Каллас в Ковент Гарден, 1964, ТВ фільм
• Документальна кінострічка про руйнівні наслідки повені у Флоренції, 1966 р.
• Приборкання норовливої, 1967 (The Taming Of The Shrew)
• Ромео і Джульєтта (фільм,1968), (Romeo and Juliet)
• Брат Сонце, сестра Місяць, 1972, про Франциска Асізького (Brother Sun, Sister Moon)
• Ісус з Назарета, 1977 (esus of Nazareth)
• Чемпіон, 1979 (The Champ)
• Нескінченна любов, 1981 (Endless Love)
• Паяци, 1982 (Pagliacci)
• Травіата, 1983 (La Traviata)
• Отелло, 1986 (Otello)
• Гамлет, 1990 (Hamlet)
• Горобець, 1993 (Sparrow)
• Джейн Ейр (фільм, 1996), 1996 (Jane Eyre)
• Чай з Муссоліні, 1999 (Tea With Mussolini)
• Каллас назавжди, 2002 (Callas Forever)

• Приборкання норовливої, 1967
• Травіата, 1982
• Гамлет, 1990
• Горобець, 1993
• Джейн Ейр, 1996
• Чай з Муссоліні, 1999