Георгій П'ятаков

П'ятако́в Ю́рій (Гео́ргій) Леоні́дович (нар. 6 (18) серпня 1890 — † 30 січня 1937, Москва) — більшовицький державний діяч. Голова маріонеткового Тимчасового «робітничо-селянського» уряду України. Організатор масових убивств у Криму (1920) силами ЧК.

Біографія

Син цукрозаводчика-росіянина Леоніда Тимофійовича П'ятакова. Народився в селищі Мар'їнського цукрового заводу Черкаського повіту Київської губернії в Україні.

Вивчав економіку в Петербурзькому університеті та в Західній Європі. Починав політичну діяльність як анархіст. За участь у студентському большовицькому русі був засланий у Сибір. У 1915–1919 роках полемізував з Леніном у національному питанні; «люксембурґіянець», за визначенням Леніна, російський шовініст — за Володимиром Винниченком.

На перших демократичних (всенародних) виборах у Київську міську думу, що відбулися 23 липня (5 серпня) 1917 року, був обраний гласним за списком РСДРП(б). У 1917 році голова більшовицького комітету в Києві й член Української Центральної Ради. З 12 липня 1918 року по 9 вересня 1918 року — секретар ЦК КП(б)У та, одночасно, член ВЦВРК. У жовтні 1918 року призначений Головним комісаром Народного банку РРФСР. 17 листопада того ж року увійшов до складу Української Революційної військової ради, що керувала військами курського напрямку. Фактично, в роботі РВР участі не брав, бо від 28 листопада 1918 року до 29 січня 1919 року зосередився на роботі в Тимчасовому «робітничо-селянському» уряді України як його голова.

Провадив крайньоліву соціально-економічну політику, зокрема відбирав у селян поміщицьке майно і землю та створював радгоспи і комуни; офіційно заперечував існування національного питання в Україні, поборював боротьбистів. 1921–1923 роках очолював Центральне Управління вугільної промисловості Донбасу і відзначився як один з найкращих більшовицьких господарників.

У «Заповіті» Ленін назвав П'ятакова одним з двох найздібніших працівників у партії (інший — Микола Бухарін). Член ЦК ВКП(б) у 1923–1927 і 1930–1937 роках. У 1923–1927 роках — заступник голови Вищої Ради народного господарства СРСР; розробив проект першої п'ятирічки на 1926–1930 роки, в якому обстоював прискорений розвиток промисловості в Україні, а не на Уралі (цей проект підтримали троцькісти, а сталіністи обстоювали Урал). Пізніше П'ятаков очолював Держбанк СРСР та інші установи. На другому показовому процесі в Москві проти так званого «антисов. троцькістського центру» у січні 1937 року П'ятаков «признався», що очолював троцькістів в Україні «з метою відриву України від СРСР», і був разом з іншими розстріляний.

Родина

Був одружений на Євгенії Бош. Старший брат — Леонід П'ятаков 1888 року народження — загинув у Києві в 1918 році.