Гетті Макденіел

Гетті Макденіел (англ. Hattie McDaniel; 10 червня 1895 Вічіто, США Канзас — 26 жовтня 1952 Вудленд-Гіллз, США) — американська акторка, перша афроамериканка, котра здобула премію «Оскар» (1940). У фільмі Звіяні вітром вона зіграла няньку Скарлетт О'Гари, яку всі кличуть Маммі. До речі, це прізвисько закріпилося за актрисою і поза екраном. Гетті Макденіел була вшанована голлівудською спільнотою. Вона товаришувала з багатьма знаменитостями, зокрема, із Кларком Ґейблом. Автори анімаційного серіалу «Том і Джеррі» увіковічили актрису в образі господині кота Тома.

Життєпис

Окрім кар'єри акторки, МакДеніел була професійною співачкою та автором пісень, коміком, театральною акторкою, радіо виконавицею, та зіркою телебачення, вона була першою чорношкірою жінкою, що співала на радіо в США. Протягом своєї кар'єри, МакДеніел знявся в більш ніж 300 фільмів, але у більшості з них її ім'я навіть не згадується у титрах.

МакДеніел має дві зірки на Голлівудській Алеї Слави, одну на 6933 Голлівудському бульварі за її внесок у розвиток радіо і інша на 1719 Вайн-стріт за ролі у кінофільмах. У 1975 році вона була внесена в Зал Слави Чорних Кінематографістів, а в 2006 стала першою чорношкірою удостоєною поштовою маркою США.

Гетті Макденіел народилася 10 червня 1895, в Вічіто, штат Канзас, у родині колишніх рабів. Вона була  наймолодшою ​​з 13 дітей. Її батько, Генрі МакДеніел, воював у громадянській війні а її мати, Сьюзан Голберт, була співачкою релігійної музики. У 1900 році родина переїхала у Колорадо, з початку жили у місті Форт-Коллінз, а потім у Денвері, де Гетті закінчила Денверську Східну середню школу. Після смерті свого брата Отіса у 1916 році, трупа стала втрачати гроші, і це тривало до 1920 року. Під час 1920-25, вона з'явилася з професором Джорджом Моррісоном Melody Собаки, гастролюючи з чорним ансамблем, а у середині 1920-х вона почала радіо кар'єру на станції КОА у Денвері. У 1926–1929 роках вона також записала багато пісень у Чикаго. В цілому, МакДеніел записала сім сесій.

Коли фондовий ринок обвалився у 1929 році, єдина робота що МакДеніел змогла знайти, була робота офіціанткою у клубі Мадрида, Мілуокі. Незважаючи на небажання власника, котрий не дозволяв їй співати, МакДеніел зрештою дозволили вийти на сцену і незабаром вона стала виступати регулярно.

У 1931 році МакДеніел пробралася у Лос-Анджелес, щоб приєднатися до її брата Сема і сестри Ети. Коли вона не змогла отримати роботу у кіно, вона розпочала роботу у якості покоївки і кухарки. Сем працював у радіопрограміKNX, і він також зміг отримати місце для сестри. Її шоу стало надзвичайно популярним, але її зарплата була настільки низькою, що вона повинна була продовжувати працювати у якості покоївки.

Перша поява у кіноматографі розпочалась з фільму Золотий Захід (1932), її другий фільм був дуже успішний який називався «Я не ангел» (1933). Вона також отримувала кілька інших ролей у кіно на початку 1930-х, часто співала у хорах.

У 1934 році МакДеніел приєдналася до Гільдії кіноакторів (SAG). Вона почала привертати до себе увагу, і нарешті, почала отримувати великі ролі у кіно.

Конкуренція за можливість зіграти няньку Мамі в Звіяні вітром (1939) була майже настільки ж жорсткою, як і для ролі Скарлетт О'Хари. Елеонора Рузвельт написала кінопродюсеру Девіду О. Селзнику запит, щоб її власна покоївка, Елізабет Макдаффі, здобула роль. МакДеніел не думала, що вона буде обрана тому, що вона здобула репутацію комічної актриси. Одне з джерел стверджує, що сам Кларк Гейбл рекомендував взяти на роль Мамушки, МакДеніал; в будь-якому випадку, коли вона прийшла на прослуховування, одягнена в уніформу справжньої покоївки, вона здобула роль.

Дізнавшись про заплановану екранізацію, NAACP вимагали, щоб продюсер і режисер фільму видалили расові епітети (зокрема слово «ніггер») і змінили деякі сцени, що, на їх думку, були історично невірні. Особливу заклопотаність мала сцена з роману, в якому чорні чоловіки напали на Скарлетт О'Хара, після чого Ку-клукс-клан, був представлений як рятівник.

Перший чоловік Гетті, Джордж Ленгфорд, помер в 1922 році, незабаром після того як вона вийшла за нього заміж і в той час як її кар'єра була на підйомі, її батько помер у тому ж році. Вона вийшла заміж за Говарда Гікман у 1938 році, але розлучилася з ним в тому ж році. У 1941 році вона вийшла заміж за Джеймса Ллойда Кроуфорда, продавця нерухомості. Згідно з книгою, «Яскравий бульвар, Сміливі Мрії Дональда Богла», в 1945 році, МакДеніел зізналася світській хроніці, що вона вагітна. МакДеніел почала купувати дитячий одяг. Її плани були зруйновані, коли вона перенесла помилкову вагітність, і МакДеніел впала у депресію. В неї ніколи не було дітей. Гетті розвелася з Кроуфордом в 1945 році після чотирьох з половиною років шлюбу. Кроуфорд ревнував її  через успіх у кар'єрі, також Гетті повідомила, що Кроуфорд погрожував вбити її. 11 червня 1949, в місті Юма, штат Арізона, вона вийшла заміж за Ларрі Вільямса, декоратора, але розлучилася з ним в 1950 році після дачі показань, що п'ять місяців разом були затьмарені «суперечками та метушнею».

МакДеніел померла у віці 57 років 26 жовтня 1952, від раку грудей в лікарні кінематографічного будинку у Вудленд Гіллс. МакДеніел пережила свого брата, Сема МакДеніела. Тисячі скорботних прийшло попрощатися з акторкою, та вшанувати її пам'ять. МакДеніел писала: «Я хочу білу труну і білий саван, білі гарденії в моєму волоссі та в моїх руках, разом з білою ковдрою та подушкою з червоних троянд. Я також хочу, бути захороненою на Голлівудському кладовищі».  Голлівудське кладовище не дало дозвіл на поховання там Гетті, тому що вони не беруть тіла чорношкірих для захоронення. Її другий вибір був Ангелус-Роседале кладовище, де вона лежить сьогодні.