Гуґо Коллонтай

Гуґо Коллонтай (пол. Hugo Kołłątaj) гербу Котвіца (* 1 квітня 1750, Дедеркали — † 28 лютого 1812, Варшава) — польський релігійний діяч, політик, просвітник. Коронний підканцлер з 1791, Великий литовський референдар з 1786.

З походження шляхтич. Початкову освіту здобував у Піньчуві, згодом навчався у Краківській Академії, доктор філософії (1768). В 1770–1774 продовжив освіту у Відні й Римі, здобув ступені доктора права і теології, висвячений на ксьодза.

Повернувшись до Речі Посполитої, обійняв посаду краківського каноніка. Був душпастирем у Піньчуві та Кжижановіцах-Дольних (де написав проект Конституції 3 травня). Брав участь в роботі Товариства з шкільних підручників і Комісії Національної Освіти, став автором плану розбудови національного шкільництва. В 1777 — 1780 реформував Краківську Академію, запровадивши викладання природничих наук і польської літератури та забезпечивши можливість здобуття освіти студентам, містянам з походження. Реформа торкнулася також господарських справ Академії. Таким чином, Коллонтай подбав про поживний ґрунт для зростання нових проґресивних ідей. У 1782 — 1786 виконував функції ректора.

В часи Чотирирічного Сейму був одним з найактивніших діячів Патріотичної партії (пол. Stronnictwo Patriotyczne).

В політичній роботі До Станіслава Малаховського[…] кілька листів Аноніма виклав план реформування держави, втілений у Конституції 3 травня.

Перебравшись у 1778 році до Варшави, згуртував довкола себе товариство видатних публіцистів, так звану коллонтаївську кузню, в якій, зокрема, брали участь Францішек Ксаверій Дмоховський і Францішек Салезій Єзерський. Один з авторів Конституції 3 травня.

Після ухвалення Конституції обійняв посаду коронного підканцлера (1791). Один із засновників Організації Приятелів Урядової Конституції. У 1786 нагороджений Орденом Св. Станіслава. У 1791 став кавалером Ордену Білого Орла.

В часі польсько-російської війни, на зборах 23 липня 1792 підтримав рішення короля Станіслава Авґуста Понятовського щодо приєднання до Торговицької конфедерації, а після встановлення нового уряду, від 1792 року, знаходився у Дрездені.

Був організатором і учасником повстання під проводом Т. Костюшка, входив до складу Верховної Національної Ради, опікувався фінансами. Відзначався радикалізмом своїх суспільних і політичних поглядів. Напередодні поразки повстання під проводом Т. Костюшка 4 листопада 1794 Гуґо Коллонтай таємно покидає Варшаву і подається на еміграцію.

6 грудня 1794 заарештований австрійськими властями в Радимні, дорогою до Венеції. Запроторений до в'язниці у Перемишлі, де перебував до 1802 року.

З 1802 року Гуґо Коллонтай замешкав на Волині, де спільно з Тадеушем Чацьким прислужився до створення Кременецького ліцею. Став значно консервативнішим у своїх політичних й суспільних поглядах.

В 1807 заарештований російськими властями у своєму дворі в Заславі і засланий до Москви. Причиною стали симпатії Гуґо Коллонтая до політики французького імператора Наполеона, зокрема листи.

Як публіцист цікавився передусім наукою, освітою і педагогікою. Його тексти лягли в основу Конституції 3 травня, зачіпали питання суспільности і влади. Стверджував:

• спадкову монархію
• скасування liberum veto
• загальне оподаткування
• зменшення впливів магнатерії
• розширення прав містян
• селянську вольницю (заміну панщини на чинш)

Останні роки життя провів у Варшавському герцогстві. Помер самотнім і збіднілим, після важкої хвороби. Похований у Варшаві на цвинтарі Повонзках, але урна з серцем перевезена до костьолу в Вишневій (в тій місцевості знаходився двір його брата Рафала Коллонтая).

Праці

Автор багатьох публіцистичних творів, зокрема:

• Listy Anonima (1788-89)
• Prawo polityczne narodu polskiego (1790)
• O ustanowieniu i upadku Konstytucji 3 Maja
• Uwagi nad tą częścią ziemi polskiej, która od Traktatu Tylżyckiego zwać poczęto Księstwem Warszawskim (1808)
• Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III
• Porządek filozoficzno-moralny (1810)
• Naukowe podstawy polityki.
• Miasta i mieszczanie (електронна версія у PBI)
• Rozbiór krytyczny zasad historii o początkach rodu ludzkiego, czyli racjonalistycznie pojęty wstęp do historii (1810) (TOM I електронна версія у PBI)

Вшанування

Вулиця у Львові (тепер вулиця Менцинського).