Яків Блюмкін

Сі́мха-Я́нкев Ге́ршев Блю́мкін (також Блюмкін Яків Григорович; *1898, Одеса — †3 листопада 1929, Москва) — один із керівників органів державної безпеки комуністичної Росії і міжнародного комунізму.

Біографія

У 1914 вступив у партію соціалістів-революціонерів. У 1917 — лівий есер. З травня 1918 працював у ВЧК, начальник відділу по боротьбі з міжнародним шпигунством. 6 липня 1918 Блюмкін пострілом із револьвера убив німецького посла в РРФСР графа фон Мірбаха, вважаючи, що вбивство зірве підписання Берестейського миру, який відкинули більшість лівих есерів. Заколот лівих есерів у Москві, що почався після вбивства, був насилу придушений вірними більшовикам латиськими стрільцями. Заочно засуджений до 3 років позбавлення волі.

Після поразки заколоту знаходився в підпіллі, з 1919 — в Україні, де брав участь у повстанському русі і підготовці терористичного акту проти гетьмана Скоропадського. 16 травня 1919 амністований Президією ВЦИК і 1920 прийнятий у РКП(б), працював у Наркоматі армії і флоту, а також в органах ЧК (згодом ГПУ).

Улітку 1920 р. — комісар штабу Червоної Армії Гилянської радянської республіки (Північний Іран). З вересня 1920 р. — слухач Академії Генштабу РККА. Блюмкін організовував масові страти білих офіцерів у Криму в кінці листопада — грудні 1920-го після поразки армії барона Врангеля. У 1920–1921 роках Блюмкін — начальник штабу 79-ої бригади, а пізніше  комбриг планував і здійснював каральні акції проти повсталих селян Нижнього Поволжя, придушував Єланське повстання, боровся з "антоновщиною" на Тамбовщині. Восени того ж року Блюмкін командує 61-ою бригадою, направленою на боротьбу проти військ барона Унгерна.

З 1922 року працював у секретаріаті голови РВСР Л. Д. Троцького для особливих доручень. З 1923 р. у зовнішній розвідці ОГПУ. У 1924–1925 рр. помічник повноважного представника ОГПУ в Закавказзі з командування військами Закавказької ЧК. У 1925–1926 рр. відповідальний співробітник Наркомату торгівлі. У 1926–1927 рр. — головний інструктор Державної внутрішньої охорони (служби безпеки) Монголії. У 1928–1929 рр. — нелегальний резидент радянської розвідки на Ближньому Сході. Був агентом ГПУ в Грузії, Палестині, Монголії.

Наприкінці 1920-х рр. був направлений до Франції із завданням убити перебіжчика Бориса Бажанова. Будучи резидентом ОГПУ в Туреччині, повертаючись з Індії через Константинополь, зустрівся з Л. Д. Троцьким на Принцевих островах, підтримував з ним зв'язок через його сина Л. Седова. Блюмкін заявив Троцькому, що передає себе — «в його розпорядження», склав рекомендації з організації його особистої охорони, передав Троцькому, який готував до видання автобіографічну книгу «Моє життя», зведення про діяльність співробітників потягу голови Реввоєнради в роки громадянської війни, погодився нелегально переправити в СРСР для учасників опозиції лист Троцького і декілька його книг.

У 1929 повернувся до СРСР, де передав пакунок К. Б. Радеку. Радек не відкривши пакету, подзвонив Г. Г. Ягоді. Блюмкін був арештований. 3 листопада 1929 р. колегія ОГПУ ухвалила розстріляти його «за повторну зраду справі пролетарської революції і радянської влади і за зраду революційній чекістській армії». Розстріляний.