Юзеф Бек

Ю́зеф Бек (пол. Józef Beck; *4 жовтня 1894, Варшава — †5 червня 1944, Станешти, Румунія) — польський політичний діяч, міністр закордонних справ Польщі (1932-1939 рр.).

До Першої світової війни Юзеф Бек навчався у Львівському політехнічному інституті. Був одним із соратників Пілсудського, вступив до Легіону Польського в австрійській армії, під час військових дій боровся проти царської Росії. Після розпуску легіону пішов у підпілля. Після Російської революції займався організацією польських військових загонів на території Прусії та Австрії. У 1918 році він був відправлений до Росії, де під вигаданим ім'ям рекрутував польські загони. Пізніше був призначений особистим помічником Юзефа Пілсудського.

У 1922 році отримав призначення військовим аташе в польській місії у Парижі, однак скоро повернувся до Польщі для боротьби з опозицією Пілсудському. Повернувся до влади у 1926 році, коли був призначений помічником Пілсудського у канцелярії військового міністерства. Посів посаду віце-прем'єра у 1930 році і став міністром закордонних справ 2 листопада 1932 року.

На посаді міністра закордонних справ намагався зберегти баланс у відносинах між Радянським Союзом та Німеччиною, а також сприяв зміцненню відносин Польщі з Францією і Румунією. Після вторгнення Німеччини у Чехословаччину в березні 1939 року за сприяння Бека Польща взяла участь у розчленуванні Чехословаччини, отримала спірний район Тешина. Бек також був ініціатором підписання союзницьких угод 6 квітня 1939 року з Великобританією, за якими Великобританія вступила у Другу світову війну після нападу Німеччини на Польщу у вересні того ж року. Після поразки Польщі у 1939 році втік до Румунії, жив у вигнанні, арештовувався румунською владою, писав мемуари. У м. Станешти захворів на туберкульоз і помер 5 червня 1944 року.