Юзеф Бем

Юзеф Захаріаш Бем (пол. Józef Zachariasz Bem),Амурат-паша (14 березня 1794, Тарнув в Галичині — 10 грудня 1850, Алеппо) — полководець; польський генерал, фельдмаршал турецької армії, головнокомандувач військ угорського повстання 1848 року.

Ранні роки

Виховувався в кадетському корпусі та артилерійському училищі в Варшаві; на службу вступив до польської кінної артилерії і брав участь в війні 1812 проти Росії. За звитягу при обороні Данцига 1813 року нагороджений орденом почесного легіону.

Після перетворення 1815 року польської армії він знову вступив в артилерію, читав лекції у Варшавському артилерійському училищі, але після смерті імператора Олександра I був звільнений зі служби як людина неблагонадійного способу мислення.

Листопадове повстання

Коли в листопаді 1830 року спалахнуло в Варшаві Листопадове повстання, поспішив туди і негайно зайняв визначне становище в польських військах.

За хоробрість, виявлену ним у боях при Доманіцах, Іган та Остроленка, призначений був головнокомандувачем всієї польської артилерієї, якою і розпоряджався вельми майстерно під час варшавського штурму.

По поразці повстання втік в Німеччину, а потім в Париж, де проживав приватно, займаючись різними науковими проектами.

Намагався створити Польський легіон, який боровся б на боці Педру I у громадянській війні в Португалії. Задумка провалилася.

Революція 1848 року

Загальноєвропейська революція 1848 року знову пробудила в ньому бурхливу діяльність; під час березневого повстання у Відні він з'явився головним організатором опору урядовим військам; а по укладенні віденцями капітуляції встиг втекти до Угорщини, де Кошут Лайош доручив йому головне начальство над Трансільванією. Тут Бем виявив знову чудову енергію та заповзятливість як в організації військових сил, так і в боротьбі проти австрійських та російських військ, поки ватажку останніх, генер. Людерс, не вдалося нарешті зовсім розбити його під Темешваром та Германштадтом (липень 1849).

Викликаний Кошутом в Угорщину та зазнавши нової поразки під Темешваром, втік до Туреччини, прийняв іслам і під ім'ям Амурат-паші став працювати над перетворенням турецької армії.

За наполяганням Росії та Австрії він 1850 року був поселиний в Халеб. Тут в листопаді того ж року Бем, керуючи турецькими військами, придушив криваве повстання арабського населення проти християн та незабаром після цих подій (в грудні) помер від лихоманки, якої не міг перенести його організм, ослаблений ранами.

Бем як полководець відрізнявся талановитістю і був дуже шанований військами. Через тридцять років після його смерті угорці спорудили йому пам'ятник в Марош Васрегеле.

Юзеф Бем був зображений на банкноті Польської Народної Республіки вартістю 50 злотих зразка 1982 р.