Вінцент Поль

Вінцент чи Вінцентій Поль (пол. Wincenty Pol, 20 квітня 1802 року — 2 грудня 1872) — польський поет, географ і етнограф. У своїх працях подав відомості про бойків, гуцулів, лемків. За деякі твердження зазнав критики І. Франко. Записував і перекладав польською і німецькою мовами українські народні пісні. Видав у вільному перекладі німецькою мовою збірку українських народних пісень (1853).

Його батько, Францішек (Франц) Поль, був німцем, офіцером австрійської армії, працював у австрійській адміністрації у Львові. Мати, Елеонора, походила з ополяченої французької родини. Дитинство провів на Львівщині. 1827 року закінчив Львівський університет, навчався у Віленському уніерситеті. Учасник Польського повстання 1830 - 1831 років.

Творчість

В збірці віршів "Пісні Януша" (1833) та багатьох поезіях змалював життя й побут поляків, їхнє минуле. В низці творів (поеми "Сенаторська згода", 1854, "Могорт", 1855, та ін.) ідеалізував шляхту. Окремі частини поеми "Пісня про нашу землю" (1843) присвячені Україні. В працях "Картини з життя і мандрівок" (1846), "Погляд на північні схили Карпат" (1851), "Картини з життя і природи" (1869), "Північний схід Європи" (1870), статтях "Плем'я бойків", "Декілька рис до опису гуцулів на Буковині", опублікованих 1966 року, подав відомості про бойків, гуцулів і лемків. За деякі помилкові твердження зазнав критики з боку І. Франка. Записував і перекладав польською і німецькою мовами українські народні пісні. Видав у вільному перекладі німецькою мовою збірку українських народних пісень (1853).

Українські переклади

• Вірші в книзі Антологія польської поезії. — Т. 1. — К., 1979.