Марія Домбровська

Марія Домбровська ((пол. Maria Dąbrowska; 6 жовтня 1889, Русово Калиського повіту — 19 травня 1965, Варшава), уроджена Марія Шум́ська ((пол. Maria Szumska) — польська письменниця, автор новел та романів, драматург, публіцист і літературний критик, лауреат Державної премії Польської Народної республіки (1955).

Народилась у незаможній шляхетній родині. Батьки — Йозеф Шумський та Людомира Гальчинська. Попри фінансову зубожілість родини, Марія отримала гарну освіту: у 1907–1914 рр. навчалась у Лозанському та Брюссельському університетах. Вивчала економіку, природничі науки та соціологію.

Першим чоловіком Марії став Маріан Домбровський — публіцист та діяч польського соціалістичного руху, близький до Юзефа Пілсудського. Після смерті чоловіка у 1925 році супутником життя письменниця став Станіслав Стемповськи.

Певний час письменниця працювала в Міністерстві сільського господарства. Займалась публіцистикою. У 1957 році стала почесним доктором Варшавського університету. Почесний громадянин Калиша.

Похована на варшавському кладовищі Повонзкі.

Творчість

Перші збірки оповідань Марії Домбровської — «Діти вітчизни» («Dzieci ojczyzny», 1921), «Гілка черешні» («Gałąź czereśni», 1922) — носили виховний та патріотичний характер. Далі з'явились поетичні новели книги «Посмішка дитинства» («Uśmiech dzieciństwa», 1923), призначені для дітей. Дітям письменниця присвятила також збірки «Дружба» («Przyjaźń», 1927), «Марцин Козера» («Marcin Kozera», 1927), «Чисті серця» («Czyste serca», 1938).

Найкращі оповідання Домбровської увійшли до збірок «Люди звідти» («Ludzie stamtąd», 1925) і «Ознаки життя» («Znaki życia», 1938).

Найбільший твір письменниці — тетралогія «Ночі й дні» («Noce i dnie»; 1932–1934), до якої увійшли романи «Богуміл і Барбара», «У вічній тривозі», «Кохання», «Вітер в обличчя».

Домбровська — автор історичних драм «Геній-сирота» («Geniusz sierocy», 1939, опублікована у 1957), «Станіслав і Богуміл» («Stanisław i Bogumił», 1945, опублікована у 1947).

У перекладах Марії Домбровської вийшли твори англійської, данської, російської (А. П. Чехова) літератури. В літературно-критичних і публіцистичних статтях Домбровської розглядались особистість і творчість Болеслава Пруса, Станіслава Пшибишевського, Л. М. Толстого, М. В. Гоголя, Джозефа Конрада.

У 1966 році польський режисер Кшиштоф Зануссі випустив документальний фільм про Марію Домбровську.