Марія Капніст
- Дата народження:
- 04.04.1914
- Дата смерті:
- 25.10.1993
- По батькові:
- Ростиславівна
- Дівоче прізвище персони:
- Марієтта Капніст-Сірко
- Додаткові імена:
- Marija Kapnist, Мария Ростиславовна Капнист, Rostislavovna, Мария Капнист, Мариетта Ростиславовна Капнист-Серко
- Категорії:
- Aктор, Жертва репресій (геноцид) радянського режиму
- Громадянство:
- українець, єврей
- Кладовище:
- Ба́йковий цвинтар, Києв
Марія Ростиславівна Капніст (справжнє ім'я Марієтта Капніст-Сірко; 22 березня (4 квітня) 1914, Петроград, Російська імперія — 25 жовтня 1993, Київ, Україна) — українська актриса.
Жертва сталінського терору.
Біографія
За походженням стовбова шляхтянка, графиня, її прапрадід був декабристом. Належить до славного роду кошового отамана Івана Сірка. Вона не раз бувала у селі Капулівка (поблизу Нікополя), де похований Іван Сірко. Історію походження її коренів від Івана Сірка добре вивчив вчитель історії, краєзнавець з Капулівки — Леонід Федорович Бурда. У його будинку вона й зупинялася. 1934 року закінчила студію Ленінградського драматичного театру імені Олександра Пушкіна.
Графиня, вихована в найкращих традиціях російської культури, Марія Капніст у перші ж роки радянської влади втратила все: будинок, близьких людей, волю. До шахт Караганди Марія потрапила після вбивства Кірова (їх родина була з ним знайома). У таборі, у степу, її від смерті у вогні врятував польський інженер (також в'язень). Як подяку він попросив її народити йому дитину. Марія народила Раду. Дитина була відправлена до дитбудинку. Там її знайшла й виховувала подруга Марії Капніст, що вийшла з таборів раніше.
Каторжні роботи в найдальших і найстрашніших куточках країни, розлука з маленькою дочкою, повна втрата колишньої жіночої краси, а разом з нею і самозречення від єдиної на все життя любові. Пройшовши табори й роботу у шахтах Караганди Марія нічого не боялася. Одного разу на зйомках одним поглядом зупинила тигра, що вийшов з-під контролю. Проте боялася зайти під землю, зокрема не могла спуститися у підземний перехід. Вона витримала всі іспити і знайшла в собі сили зайнятися улюбленою справою. Наприкінці 1950-х років, після близько 20 років у сталінських таборах на важких роботах, прийшла в кіно. Її найкраща роль — Наїна в екранізації «Руслана і Людмили». Була членом Спілки кінематографістів України.
На гербі графів Капніст було чорним по золоту викарбувано: «Sub Igne Immotus»: «Незворушний під вогнем». Підтвержденням цього девізу було й життя Марії, яка не тільки не зламалася у сталінських таборах, куди її запроторили за брехливою обмовою, але й домоглася повернення Україні із забуття імені одного зі своїх славних предків, письменника Василя Капніста. Головним маєтком роду Капністів було село Велика Обухівка біля Миргорода.
У Великій Обухівці тепер є Музей Капністів, там, згідно зі своїм заповітом, поряд із пращуром Василем Васильовичем похована й Марія Ростиславівна, яка загинула під колесами авто у Києві.
Вшанування пам'яті
Марії Капніст присвячено телестрічку В. Василенка «Марія Капніст. Три свята» (1989).
2009 року український режисер Сергій Дарійчук зняв документальну стрічку «Горда сльоза», присвячену Марії Капніст.
16 травня 2014 Укрпошта ввела в обіг поштову марку № 1370 «Марія Капніст. 1914—1993. 100 років від дня народження».
13 вересня 2014 року о 15 годині на будинку № 13 на вулиці Василя Липківського 27/5, до століття від дня народження урочисто відкрито меморіальну дошку кіноактрисі, заслуженій артистці України Марії Ростиславівні Капніст.
Джерело: wikipedia.org, memo.ru
немає місць
Не вказано події