Михайло Жванецький

Михайло Михайлович Жванецький (рос. Михаил Михайлович Жванецкий; нар. 6 березня 1934, Одеса, Українська РСР — пом. 6 листопада 2020, Москва, РФ) — радянський, російський та український письменник-сатирик, популярний виконавець своїх творів. Виступи та твори Жванецкого вирізняються так званим «одеським гумором» і дещо алегоричною подачею матеріалу. З 1988 є художнім керівником Московського театру мініатюр, президент Всесвітнього клубу одеситів.

Життєпис

Народився 6 березня 1934 в Одесі в родині лікарів.

1956 закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (нині — Одеський національний морський університет) за фахом «Інженер-механік підйомно-транспортного устаткування портів». У студентські роки юнак брав участь у самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.

1963 під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр] познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературною частиною.

Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав більш ніж 300 мініатюр і монологів.

Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Він влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію, а згодом у Московський театр «Ермітаж», де отримав славу. Згодом, 1988 року, Жванецький заснував Московський театр мініатюр, керівником залишався до смерті. Там він поставив спектаклі: «Птичий полет» (1987), «Избранное» (1988), «Политическое кабаре» (1989), «Моя Одесса» (1994), «Престарелый сорванец» (1999).

Творчість

Незважаючи на велику популярність, у радянські часи Михайло Жванецький видав лише кілька книжок. Зокрема, «В помощь художественной самодеятельности» і збірку «Год за два» (1987), а також у 1982 році — «Встречи на улицах».

• «Моя Одесса» (1993).

2001 року до 65-річчя письменника у видавництві «Время»[ru] вийшло чотиритомне «Собрание произведений» Михайла Жванецького.

Нагороди та почесні звання

• Член Спілки письменників СРСР (у 1978—1991 роках);
• Кавалер ордена Дружби (1994 рік, Росія);
• Лауреат премії «Тріумф» (1994 рік, Росія);
• Звання «Почесний громадянин Одеси» (17 лютого 1994 року та 27 лютого 1997 року, Україна);
• Народний артист України (8 вересня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток естрадного мистецтва, високу виконавську майстерність[4]
• Звання «Заслужений діяч мистецтв Росії» (2001 рік, Росія).
• Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (27 лютого 2019 року). Цей орден вручив особисто Путін.

І ще раз: мені дали орден за мої розповіді про Одесу, і я його прийняв. Як мій тато-лікар прийняв в Одесі орден Трудового Червоного Прапора. Одеса – моя маленька країна.

М. Жванецький