Микола Кирилов

Микола Кузьмич Кирилов (нар. 30 листопада 1897 — пом. 25 серпня 1950) — радянський воєначальник, генерал-майор (1940), депутат Верховної Ради УРСР.

Біографія

Микола Кузьмич Кирилов народився 30 листопада 1897 року у місті Саратові.

Військова служба

Перша світова та Громадянська війни

В травні 1916 року був призваний до лав Російської імператорської армії і направлений рядовим у 90-й запасний піхотний полк, що дислокувався у Саратові. В грудні того ж року був направлений на навчання в Оренбурзьку школу прапорщиків, після закінчення якої у липні 1917 року був направлений у 305-й піхотний полк, у чині прапорщика якого брав участь у бойових діях на Західному фронті у якості командира взводу, вибірного командира роти та батальйону.

В лютому 1918 року був демобілізований з рядів армії, після чого навчався в будівельному технікумі у Саратові, потім працював на заводі. В лютому 1920 року був призваний до лав РСЧА, після чого виконував обов'язки для доручень Управління санітарних частин Кавказького фронту.

Міжвоєнний час

В червні 1921 року був призначений на посаду командира роти всеобуча Саратівського губернського виконкому, а в травні 1922 року — на посаду командира взводу 4-го стрілецького полку 2-ї бригади, що дислокувалася в Саратові.

З червня 1922 року служив у 33-й стрілецькій дивізії на посадах помічника командира та командира роти 94-го стрілецького полку, начальника дивізійної школи, начальника штабу та командира 97-го стрілецького полку. В грудні 1928 року був направлений на навчання на Стрілецько-тактичні курси «Постріл», які закінчив у серпні 1929 року.

В 1931 році вступив у ряди ВКП(б).

В 1932 році заочно закінчив два курси Військової академії імені М. В. Фрунзе.

В серпні 1932 року М. К. Кирилов був направлений на навчання до Військово-повітряної академії імені професора М. Є. Жуковського, проте у вересні того ж року був відізваний та призначений на посаду інспектора 15-ї авіабригади.

В березні 1933 року був призначений на посаду командира 50-го стрілецького полку, в січні 1937 року — на посаду начальника штабу, потім командира 19-ї стрілецької дивізії, а в лютому 1938 року — на посаду командира 13-го стрілецького корпусу Київського військового округу. Був депутатом Верховної Ради УРСР.

Німецько-радянська війна

На початку війни корпус під командуванням М. К. Кирилова брав участь у прикордонній битві західніше м. Станіслав. На початку серпня через обхід німецькими військами, корпус, який входив до складу 12-ї армії, потрапив в Уманський котел. 10 серпня під час виходу з оточення генерал-майор М. К. Кирилов разом з командиром 12-ї армії П. Г. Понеделіним потрапив у полон.

Наказом Ставки Верховного Головнокомандування № 270 від 16 серпня 1941 року М. К. Кирилов та П. Г. Понеделін були оголошені дезертирами, що порушили присягу та зрадили своїй Батьківщині, а рішенням Військової колегії Верховного суду СРСР від 13 жовтня 1941 року вони були заочно засуджені до розстрілу.

У полоні М. К. Кирилов утримувався у концентраційних таборах Вольфхайде та Дахау. В 1945 році визволений союзними військами та переданий представникам радянської військової адміністрації у Німеччині, після чого переправлений до м. Москва, де і був заарештований 30 грудня 1945 року та знаходився під слідством. 25 серпня 1950 року був засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР за ст. 58, п. 1 УК РСФРР («зрада Батьківщині військовослужбовцями») та засуджений до вищої міри покарання. В той же день розстріляний, похований на Донському кладовищі. За рішенням Воєнної колегій Верховного суду СРСР від 29 лютого 1956 року справа відносно М. К. Кирилова була призупинена «за відсутністю складу злочину», а сам він відновлений у військовому званні та нагородах.