Сергій Муравйов-Апостол

Сергій Іванович Муравйов-Апостол (1796, Петербург — 25 липня 1826, Петербург) — один з лідерів повстання декабристів. Підполковник Чернігівського полку. Керівник повстання Чернігівського полку. Син Муравйова-Апостола Івана Матвійовича, брат Муравйова-Апостола Матвія Івановича та Іполита Івановича Муравйова-Апостола. Нащадок (по лінії матері батька, Муравйова-Апостола Івана Матвійовича) Данила Петровича Апостола, українського гетьмана (1727–1734 рр.).

Біографія

Дитинство провів у Гамбурзі. Потім виховувався в приватному пансіоні в Парижі. Військову службу розпочав у 1810 році. Учасник Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів 1813–1814 рр. На Україну Сергій Муравйов-Апостол приїхав у 1820 році, будучи переведеним до Полтавського піхотного полку після повстання лейб-гвардії Семенівського полку, звідки у 1822 році переведений у Чернігівський 29-й піхотний полк командиром 2-го батальйону. Масон, член і обрядоначальник (з 1817 року) ложі «Трьох доброчинностей» (вийшов з ложі в 1818 році). Один із організаторів Союзу порятунку і Союзу благоденства. Член Південного товариства (один із директорів, голова Васильківської управи). Прийнятий у Південне товариство Пестелем в 1822 році. У співпраці з М. П. Бестужевим-Рюміним склав революційну прокламацію «Православний катехізис», яка закликала до повалення самодержавства і встановлення республіки (згодом її було прочитано перед повсталим Чернігівським полком). Будучи за своїми переконаннями республіканцем і противником кріпацтва, Муравйов-Апостол в 1823–1825 роках запропонував ряд планів озброєнного повстання в армії, яку декабристи розглядали як основну силу перевороту. Підтримував ідею царевбивства. Використовуючи солдатів колишнього Семенівського полку, переведених на Україну, розгорнув революційну пропаганду у військах. На початку листопада 1825 року призначений третім директором Південного товариства; займався підготовкою повстання у військових частинах, дислокованих на півдні Росії. Користувався великою популярністю серед солдатів. Заарештований 29 грудня 1825 року в Трилісах, був звільнений офіцерами-спільниками (Кузьміним, Щепилло, Сухіновим) і разом з підпоручиком М. П. Бестужевим-Рюміним очолив повстання Чернігівського полку 29 грудня 1825 — 3 січня 1826 року. 3 січня 1826 року повсталий полк зазнав поразки під Ковалівкою. У бою з урядовими військами С.Муравйов-Апостол був тяжко поранений картеччю і взятий у полон. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства. Засуджений до страти через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці. Вирок виконано 13 липня 1826 року. Похований разом з іншими страченими декабристами на острові Голодаї.

Нагороди

• Золота шпага за хоробрість
• Орден святої Анни 4 ступеня
• Орден святого Володимира 4 ступеня з бантом
• Орден святої Анни 2 ступеня