Сікст IV

Сікст IV (лат. Sixtus PP. IV, Франческо делла Ровере, італ. Francesco della Rovere; 21 липня 1414, Челле-Лігуре біля Савона — †12 серпня 1484, Рим) — 212-ий папа римський, понтифікат якого тривав з 9 серпня 1471 по12 серпня 1484.

Життя

Франческо походить з бідної сім'ї з Лігурії. Прізвище делла Ровере взяв пізніше від однієї сім'ї з Турину, з якою однак не мав родинних зв'язків. Ровере — значить дуб, якого разом з жолудями і зображено на його гербі а також і на гербі його племінника Юлія II. В юному віці відданий під духовну опіку, пізніше вступає до францисканців. Потім вивчає філософію і теологію в Болоньї, К'єрі, Падуї та Савоні. 14 квітня 1444 отримує титул доктора теології в університеті Падуї. Далі займається викладанням та читає лекції в Болоньї, Флоренції, Падуї, Сієні.

19 травня 1464 за свої заслуги на ниві викладацької роботи вибраний генеральним міністром ордену францисканців. 18 вересня 1467 висвячений папою Павлом II кардиналом і покликаний до Риму в Курію. 19 травня 1469 року іде у відставку з усіх постів в ордені аби зосередитися на роботі в Курії. У цей час пише теологічні трактати : De potentia Dei та De sanguine Christi.

Понтифікат

9 серпня 1471 несподівано вибраний на триденному конклаві новим папою. Обрав собі ім'я, яке відноситься до мученика Сікста II, в день якого почався конклав. Під час його понтифікату швидко виявилося що цей папа був непотистом. За свій 13-річний понтифікат висвятив 34 кардинали, 6 з них були членами його родини. Інших кардиналів призначав винятково керуючись господарською та політичною необхідністю. Так були висвячені кардиналами як представники дворів Франції, Кастилії, Португалії, Неаполя, Мілана так і аристократичних родин Ґенуї та Венеції. Наслідком такої політики стали локальні військові конфлікти папської сім'ї, що простягнулися аж до Луї XI.

У 1475 році почав підготовку до реформи календаря, запросивши відомого астронома та математика Йогана Мюлера (1436—1476). У 1476 Сікст IV увів свято непорочного зачаття.

Культурні і теологічні діяння

У 1475–1483 роках за ініціативою Сікста IV у Ватикані побудована і 15 серпня 1483 року освячена капела, яка носить його ім'я — Сикстинська капела. За його ініціативою в Римі відкрився перший у світі публічний музей — капітолійський.

У 1478 році Сікст IV визначив недійсним декрет Констанцького собору, який визначав перевагу рішень соборів перед папськими декретами. У 1478 році опублікував у своїй буллі норми, які визначали межі діяльності інквізиції, підпорядковуючи її управлінню великого інквізитора — першим з яких був домініканець Томас Торквемада. Там же підтвердив легальність Іспанської інквізиції, заснованої іспанською королівською парою Фердинандом Арагонським та Ізабелою Кастильською.

1482  року канонізував середньовічного теолога Бонавентуру.

Українське духівництво в той підтримувало добрі стосунки з папою Сікстом IV. До нашого часу дійшов лист з 1476 року «Посольство до папи Римського Сікста IV від духівництва, і від князів, і від панів руських» це послання, складене отцем Іоанном, підскарбієм найвищим земським Великого князівства Литовського. Його також підписали київський митрополит Мисаїл, архімандрит Києво-Печерської лаври Іоанн та ряд інших духовних та світських діячів України, Литви та Білорусі. У листі озвучена ідея рівності церков та їх воз'єднання.