Станіслав Тугутт

Станіслав Тугутт (пол. Stanisław Thugutt) (30 липня 1873 Ленчиці — 15 червня 1941 Стокгольм) — польський політик, прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр, міністр внутрішніх справ, депутат Сейму, письменник, масон.

Станіслав Тугутт був молодшим із шести дітей Августа Тугутта, лікаря Ленчиці. Майбутній політик закінчив економічну школу У Варшаві. Після її закінчення працював різноробом на текстильній фабриці в Лодзі, у кравецькому магазині. Незадовго до від'їзду у Варшаву став бухгалтером.

Політична діяльність

У 1917 році Тугутт приєднався до польської селянської партії «Визволення». У 1918 році Тугутт отримує пропозицію щодо входження до складу уряду Владислава Вроблевського в якості міністра внутрішніх справ. Ту саму посаду він зберігає і в наступному короткостроковому польському Кабінеті — Тимчасовому Народному Уряді Іґнація Дашинського. У зв'язку з відставкою останнього на декілька днів формально перебирає на себе повноваження Прем'єр-міністра. У складі уряду Єнджея Морачевського посідає посаду міністра внутрішніх справ.

Після створення уряду Ігнація Падеревського, Тугутт стає членом польської делегації на Паризькій мирній конференції.

У 1921 році Тугутт став президентом Польської селянської партії «Визволення». У 1922 році в результаті парламентських виборів був обраний до Сейму від своє партії. Він був одним з прихильників Юзефа Пілсудського на посту президента Польщі. У 1923 році він був кандидатом на посаду прем'єр-міністра, але його кандидатура не була підтримана Християнсько-демократичною партією.

У 1924 році він перестав бути лідером партії і депутатом, але його було призначено міністром без портфеля і віце-прем'єр-міністром в кабінеті Владислава Грабського. У тому ж році він вийшов з партії «Визволення». У 1925–1926 роках Тугутт належав до партії Праці, однак вже у 1928 році він приєднує Партію Праці до партії «Визволення». У 1931 році він знову виходить з «Визволення» та переходить до С роках стає членом Політичнї Ради.

Смерть

В результаті початку Другої світової війни емігрував до Швеції, де він помер.

Військова служба

Під час радянсько-польської війни 1920 року добровольцем відправляється на фронт і бере участь у боях з більшовиками. Піялс важкого поранення в цій війні втратив руку.