Стівен Вільям Гокінґ

Стівен Вільям Гокінґ (англ. Stephen William Hawking; нар. 8 січня 1942, Оксфорд, Велика Британія — 14 березня 2018, Кембрідж, Велика Британія) — фізик-теоретик, відомий своїми дослідженнями в астрофізиці, зокрема теорії чорних дір, популяризатор наукових знань.

Життєпис

Народився в 1942. Закінчив Оксфордський університет у 1962 та почав заняття теоретичною фізикою.

Мав захворювання мотонейронів, перші прояви якого виявилися в 21 рік. Спочатку вони були слабкими: легка незграбність та кілька несподіваних падінь. Однак з часом, як можна було передбачити, знаючи природу захворювання, невиліковний стан лише погіршувався. Діагноз став величезним потрясінням, однак допоміг людині визначити своє майбутнє:

Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив я з'ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше.

У 1965 одружився з Джейн Уайлд, пізніше в них народилися донька та двоє синів.

До 1974 сім'я професора сама давала раду із захворюванням. На той час він ще міг самостійно їсти, вставати й лягати в ліжко, хоча довгі прогулянки були вже не під силу. Через кілька років стало очевидним, що він більшу частину своїх днів проводитиме в колісному візку та потребує професійного доглядача.

У 1985 захворів на пневмонію, яка дала серйозне ускладнення. Після необхідної операції втратив голос. Відтепер йому до кінця життя стала потрібна цілодобова допомога відданої команди людей.

Впродовж 30 років працював на посаді Лукасівського професора математики в Кембриджському університеті, тобто на тій же посаді, що її 300 років тому обіймав Ісаак Ньютон.

У житті вченого, як і в будь-якої іншої людини, були свої злети та падіння. У 1990, після 26 років подружнього життя, вони з Джейн розлучилися. Через п'ять років одружився вдруге — з однією зі своїх доглядальниць. Однак після 11 років життя їхня родина також розпалася на тлі звинувачень у тому, що професор під час цих стосунків був жертвою нападів. Сам вчений заперечував такі заяви. Поліція, провівши розслідування, сказала, що не виявила доказів цим твердженням.

Впродовж усього життя фізик не припиняв працювати. Дідусь трьох онуків продовжував активно займатися наукою, писати книжки. Учений залишався оптимістом у плані свого фізичного здоров'я:

Людська раса така немічна, якщо порівнювати з Всесвітом, що бути інвалідом — не така вже й важлива річ з точки зору космосу.
Переконаний, моя інвалідність має відношення до того, чому я широковідомий. Людей зачаровує контраст між дуже обмеженими фізичними можливостями та широченною природою Всесвіту, з якою я маю справу.
Я — архетип генія-інваліда, чи, краще сказати, генія з обмеженими фізичними можливостями, щоб бути політично коректним. Принаймні, я очевидно маю обмежені фізичні можливості. А от чи геній я — це питання сумнівне.

Я вважаю, що ми досягли точки неповернення. Наша Земля стає для нас занадто мала. Населення світу дуже активно зростає. Ми на порозі самознищення.

Комп'ютерний голос

Деякий час професор Гокінг міг спілкуватися лише єдиним способом: він підіймав брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. Та потім комп'ютерний експерт з Каліфорнії Волт Волтош, дізнавшись про становище професора, надіслав йому власноруч розроблену програму, яку він назвав Equalizer. Вона дозволяла за допомогою перемикача в долоні вибирати на екрані потрібні слова з системи меню.

Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став «брендовим» голосом професора Гокінга. Фізик розповідав: «Голос людини дуже важливий. Якщо ви розмовляєте невиразно, люди можуть ставитися до вас так, наче ви розумово неповносправний: „Йому класти цукор?“ Цей синтезатор поки що найкращий з тих, які я чув, бо він змінює інтонацію і не говорить як далек. Єдина проблема — він надає мені американського акценту».

Наукова діяльність

Дослідження Гокінга переважно стосується космології та квантової гравітації. Його основні досягнення:

• використання термодинаміки до чорних дір.
• доведення того, що чорні діри «випаровуються» за рахунок явища, яке отримало назву випромінювання Гокінга.
• 21 липня 2004 Гокінг представив доповідь, в якій виклав свою точку зору на розв'язання парадоксу про зникнення інформації в чорній дірі.

Відомий за працями з дослідження чорних дір, теоретичної космології, квантової гравітації.

Відомі суперечки

1974 року між Гокінгом і Кіпом Торном було укладено жартівливе парі (річна передплата на журнал «Пентхауc» у випадку перемоги Торна проти чотирирічної підписки на журнал «Private Eye» в разі перемоги Хокінга) з приводу природи об'єкта Лебідь X-1 і природи його випромінювання. Гокінг, на противагу своїй теорії, заснованої якраз на існуванні чорних дір, ставив на те, що Лебідь X-1 не є чорною дірою (як він сказав: «навіть якщо я опинюся неправий, то хоч виграю підписку на журнал»). Він визнав поразку в 1990 році, коли дані спостережень зміцнили впевненість в наявності гравітаційної сингулярності в системі.

1997 року Гокінг вже на пару з Кіпом Торном побився об заклад із Джоном Прескіллу, професором Каліфорнійського технологічного інституту і директором Інституту квантової інформації, з питання збереження інформації про матерії, раніше захопленою чорною дірою і згодом випроміненою нею. Професор Прескіллу вважав, що випромінювання чорної діри несе інформацію, але ми не можемо її розшифрувати. Професор Хокінг вважав, згідно зі своєї теорії 1975 року, що цю інформацію в принципі неможливо виявити, тому що вона відгалужується в паралельний Всесвіт, абсолютно нам недоступний, який дослідити неможливо.

У серпні 2004 року на Міжнародній конференції з загальної теорії відносності та космології в Дубліні, професор Гокінг представив революційну теорію чорних дір і паралельно заявив, що професор Прескіллу правий, а він і Торн помилялися. З неї випливає, що чорна діра спотворює захоплену інформацію, але все ж не руйнує її безслідно. Зрештою, в процесі випаровування чорної діри інформація все-таки виривається з неї. За своїм звичаєм, намагаючись зацікавити слухачів, не готових до сприйняття квантових складностей, Гокінг порадив любителям наукової фантастики забути про мрію про те, що занурення в чорну діру може стати кидком в інший Всесвіт. Втім, професор Прескіллу зауважив, що він так до кінця і не зрозумів аргументів Хокінга, проте радий своїй перемозі і енциклопедію прийме. Третій учасник спору, професор Торн, заявив, що він не згоден з Хокінгом. 2016 року Хокінг опублікував наукову роботу, присвячену цьому питанню.

Популяризація науки

Активно займався популяризацією науки. У квітні 1988 вийшла його книга «Коротка історія часу», яка стала бестселером. Завдяки цій книзі він став відомим на весь світ. У передмові він писав:

Мені сказали, що кожна поміщена у книзі формула зменшить удвічі кількість покупців. Тоді я вирішив взагалі обходитись без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння — знамените рівняння Ейнштейна E=mc²

Потім були написані книги «Чорні діри та молоді всесвіти» (1993) та «Світ у горіховій шкаралупці» (2001). У 2005 вийшло нове видання «Короткої історії часу» — «Найкоротша історія часу», написане у співавторстві з Леонардом Млодиновим.

На телебаченні виходили науково-популярні фільми за участі Гокінга: шестисерійний «Всесвіт Стівена Гокінга» (англ. Stephen Hawking's Universe) (1997) та трьохсерійний «У Всесвіт зі Стівеном Гокінком» (англ. Into the Universe with Stephen Hawking) (2010). У 2012 вийшов фільм «Великий задум за Стівеном Гокінгом» (англ. Stephen Hawking's Grand Design).

Відзнаки та нагороди

• Визначні нагороди: Prince of Asturias Award (1989), Медаль Коплі (2006)
• На честь вченого названо астероїд головного поясу 7672 Гокінг, відкритий 24 жовтня 1995 року.

Бібліографія

• Hawking, Stephen (2013). 0-345-53913-3 My Brief History. Bantam. ISBN 978-0-345-53528-3. Retrieved 9 September 2013.
• Baird, Eric (2007). Relativity in Curved Spacetime: Life Without Special Relativity. Chocolate Tree Books. ISBN 978-0-9557068-0-6.
• Boslough, John (1989). Stephen Hawking's universe: an introduction to the most remarkable scientist of our time. Avon Books. ISBN 978-0-380-70763-8. Retrieved 4 March 2012.
• Ferguson, Kitty (2011). Stephen Hawking: His Life and Work. Transworld. ISBN 978-1-4481-1047-6.
• Gibbons, Gary W.; Hawking, Stephen W.; Siklos, S.T.C., eds. (1983). The Very early universe: proceedings of the Nuffield workshop, Cambridge, 21 June to 9 July, 1982. Cambridge University Press. ISBN 0-521-31677-4.
• Hawking, Jane (2007). Travelling to Infinity: My Life With Stephen. Alma. ISBN 978-1-84688-115-2.
• Hawking, Stephen W. (1994). Black holes and baby universes and other essays. Bantam Books. ISBN 978-0-553-37411-7.
• Hawking, Stephen W.; Ellis, George F.R. (1973). The Large Scale Structure of Space-Time. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-09906-6.
• Hawking, Stephen W. (1992). Stephen Hawking's A brief history of time: a reader's companion. Bantam Books. ISBN 978-0-553-07772-8.
• Hawking, Stephen W.; Israel, Werner (1989). Three Hundred Years of Gravitation. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-37976-2.
• Larsen, Kristine (2005). Stephen Hawking: a biography. ISBN 978-0-313-32392-8.
• Mialet, Hélène (2003). «Is the end in sight for the Lucasian chair? Stephen Hawking as Millennium Professor». In Knox, Kevin C. & Noakes, Richard. From Newton to Hawking: A History of Cambridge University's Lucasian Professors of Mathematics. Cambridge University Press. pp. 425—460. ISBN 978-0-521-66310-6.
• Mialet, Hélène (2012). Hawking Incorporated: Stephen Hawking and the Anthropology of the Knowing Subject. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-52226-5.
• Okuda, Michael; Okuda, Denise (1999). The Star trek encyclopedia: a reference guide to the future. Pocket Books. ISBN 978-0-671-53609-1.
• Pickover, Clifford A. (2008). Archimedes to Hawking: laws of science and the great minds behind them. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-533611-5. Retrieved 4 March2012.
• White, Michael; Gribbin, John (2002). Stephen Hawking: A Life in Science (2nd ed.). National Academies Press. ISBN 978-0-309-08410-9.
• Yulsman, Tom (2003). Origins: the quest for our cosmic roots. CRC Press. ISBN 978-0-7503-0765-9.

Переклади українською

Дорослі книги

• Стівен Гокінг Коротка історія часу. Переклад з англійської: колективний.[9] Київ: К. І. С., 2015. 201 стор. ISBN 978-617-684-106-7 (epub), ISBN 978-617-684-105-0 (Серія SCEPTICA) :
• Стівен Гокінґ, Леонард Млодінов. Найкоротша історія часу. Переклад з англійської: Ігор Андрущенко; ілюстрації: Ольга Іголкіна. Харків: КСД, 2016. 160 стор. — ISBN 978-617-12-1054-7
• Стівен Гокінґ, Леонард Млодінов. Великий замисел. Переклад з англійської: Микола Климчук; ілюстрації: Пітер Болінґер. Харків: КСД, 2017. 208 стор. — ISBN 978-617-12-4312-5

Дитячі книги

• Стівен Гокінґ, Люсі Гокінґ. Джордж і таємний ключ до Всесвіту. Переклад з англійської: Ганна Лелів. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 344 с. ISBN 978-617-679-222-2
• Стівен Гокінґ, Люсі Гокінґ. Джордж і скарби космосу. Переклад з англійської: Ганна Лелів. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 312 с. ISBN 978-617-679-291-8
• Стівен Гокінґ, Люсі Гокінґ. Джордж і Великий вибух. Переклад з англійської: Ганна Лелів. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 336 с. ISBN 978-617-679-379-3
• Стівен Гокінґ, Люсі Гокінґ. Джордж і незламний код. Переклад з англійської: Ганна Лелів. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 334 с. ISBN 978-617-679-481-3