Владислав II Ягайло

Владислав II Ягайло (Ягелло, пол. Władysław II Jagiełło, лит. Jogaila) (*1362 - †1 червня 1434) — Великий князь Литовський (1377-1381, 1382-1386) і польський король (1386-1434), Володар та спадкоємець Русі (Руського королівства).

Повний титул:

• латинською: Wladislaus dei gracia Rex Polonie, nec non terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuyauie, Lituanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres, etc.
• польською: Władysław z Bożej Łaski król Polski, pan i dziedzic ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, Kujaw, Pomorza i Rusi, najwyższy książę Litwy.
• українською: Владислав, Божою Ласкою король Польщі, володар та спадкоємець землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Володар і спадкоємець Русі, Помор'я.

Засновник династії Ягеллонів, яка панувала в Польщі до 1572 р. Син Ольгерда Гедиміновича. Після смерті батька отримав великокнязівський престол, став разом із своїм дядьком Кейстутом володарем Литви. Діархічний режим, успадкований від попередніх років, виявився нетривким: між співправителями спалахнула відверта боротьба, що закінчилась ув'язненням і загибеллю Кейстута (1382 р.).

Проти Ягайла розпочав боротьбу в союзі з хрестоносцями Вітовт Великий, що змусило Яґайла шукати союзу з Польщею.

1378 року християнізував Литву.

1385 року уклав Кревську унію між Польщею та Литвою, що положила початок створенню Речі Посполитої, передбачала інкорпорацію його держави до складу Польської Корони й перехід у католицтво всіх мешканців Литви.

Після одруження з королевою Ядвіґою I, 4 березня 1386 року під ім'ям Владислава II коронувався у Кракові на польський престол.

1387 року остаточно приєднав до Польщі галицькі землі.

Через його політику зближення Польщі та ВЛК відбулось дві громадянські війни — Литовсько-руська громадянська війна 1381-1384 та Литовсько-руська громадянська війна 1389-1392 років.

В 1392 р. за Острівською угодою змушений частково відродити політичну самостійність Литви, передавши її в управління своєму кузенові Вітовтові, але формально залишився далі Великим князем Литовським.

Під час Грюнвальдської битви 1410 року польсько-литовсько-руські війська Ягайла і Вітовта здобули вирішальну перемогу над Тевтонським орденом.

1413 року підписав з Вітовтом Городельську унію, прагнучи запевнити своїм дітям спадкоємність трону.
1417 р. перебував в Галичині.
Після смерти Вітовта воював зі своїм братом Свидригайлом за Поділля (1430-1432 роки). Розпочав війну проти Великого князівства Руського (1432-1435 років).

Був королем до 1434 року. Згідно з Яном Длугошем Владислав II Ягайло помер від застуди, яку підхопив, слухаючи спів солов'я. Серед подій надзвичайної важливості епохи його правління виділяють хрещення Литви і Ґрюнвальдську битву (1410), яка поклала край експансії німецьких лицарів. Дітей від шлюбу з Ядвіґою у нього не було. Після її смерті він зміцнив зв'язок з П'ястами шляхом шлюбу з онучкою Казимира III Великого і донькою графа Цельського Анною. За часів Ягайла польська дрібна шляхта здобула більші права власності, Литву та Україну було включено в польську політичну та культурну сферу впливу.

Цікаві факти

Владислав ІІ Ягайло є польським королем, який правив найдовше (48 років та 4 місяці), хоча за тривалістю життя серед королів він другий. Також він є найчастіше одруженим королем — 4 рази.

Владислав ІІ Ягайло мав багато родичів, зокрема 11 братів і 9 сестер, не вмів ані читати ані писати, був неуком. Проте, незважаючи на відсутність освіти, цікавився мистецтвом і наукою.

2 серпня 1419 року мала місце незвичайна подія: в карету Владислава ІІ влучила блискавка, вбивши 2-х придворних і 4-х коней, а також 7-х коней лицарів з кортежу. Удар також вразив самого короля, внаслідок чого сам Ягайло частково втратив слух.[4]

Тіло монарха поховане в королівській усипальниці в замку Вавель у Кракові, серце ж його, згідно з заповітом, було вийняте з грудей і поховане окремо в Городку, де він проводив багато часу в останні роки життя.

Назву «Ягайло» отримав в 1947 році найменший з 9-ти польських трансатлантичних лайнерів — єдине цього виду судно під знаком GAL-u, яке було побудоване на гамбурзькій верфі «Blohm und Voss». Також це було єдине океанське пасажирське судно, яке попало (побічно) під польський прапор у рамках німецьких репарацій після Другої світової війни. Служив корабель недовго — бо вже в 1949 році попав під прапор тодішнього Радянського Союзу, як «Петро Великий». У свою чергу назву «Владислав Ягайло» отримав один з суховантажів щецінського типу B-445.