Жан Кокто
- Дата народження:
- 05.07.1889
- Дата смерті:
- 11.10.1963
- Додаткові імена:
- Jean Cocteau, Žans Kokto, Жан Кокто, Жан Мори́с Эже́н Клема́н Кокто́, The Frivolous Prince, ПРИНЦ УДАЧИ, Žans Kokto, Jean Maurice Eugène Clément Cocteau
- Категорії:
- Академік, Письменник, Режисер, Художник, кінорежисер
- Громадянство:
- француз
- Кладовище:
- Встановіть кладовищі
Жан Кокто́ (фр. Jean Cocteau; *5 липня 1889 — †11 жовтня 1963) — французький режисер, письменник, актор, художник, кінорежисер, діяч мистецтва, відома фігура інтернаціонального авангарду першої половини XX ст.
Біографія коротко
Син адвоката та художника-любителя. Батько наклав на себе руки, коли Жану було 9 років. Жан Кокто не здобув систематичної освіти. З середини 1910-х років увійшов до художніх кіл Парижу.
У 1955 був обраний членом Французької академії, Королівської Академії Бельгії. Командор Ордена Почесного Легіону, член Академії Малларме, багатьох національних Академій світу, почесний президент Каннського кінофестивалю, Академії джазу та ін. У Мії-ла-Форе діє будинок-музей Жана Кокто.
Творчість
Універсально обдарована особистість, Кокто проявив себе у різних мистецьких напрямах. І якщо для інших це було небезпечно, бо не давало змоги якісно виявити себе в якомусь жанрі, Кокто щасливо уникав легковажності і прохідних, малоцікавих робіт.
Свої літературні праці від друкував в американському часописі «Літтл Ревю» з 1916 року. Він непоганий лібретист і написав декілька лібретто для опер, ораторій, балетів.
Скандальний балет «Парад»
Особливе місце в творчій біографії Жана Кокто посів скандальний балет «Парад», який поставив на сцені Дягілєв Сергій Павлович в межах «Російських сезонів». Він став першою сюрреалістичною виставою в Парижі і наробив багато галасу, викликав обурення і спротив. Сценографія була забезпечена творами Джорджо де Кіріко, Пікассо. І, здається, ці декорації були найкращою складовою вистави, де були порушені канони класичної вистави і балету як такого.
Маловідомий Кокто.
Він відчував недостатність свого акторства чи участі в виставах.Серед позатеатральних робіт, наприклад, архітектура (побудував каплицю).
Як художник Кокто́ узявся за створення театральної афіші. Споглядання за репетиціями балерин спонукали на творчість багатьох художників, серед яких Дега.Не залишився осторонь і Кокто́. Натхнення вразило його на репетиції балерини Тамари Карсавіної. Легка і тоненька, в багатій театральній пачці і на пуантах, на театральній афіші Кокто уславлена балерина виглядає елегантною і тендітною пані і, водночас, екзотичною квіткою. Афіша Кокто до балету К. Вебера «Видіння троянди» з Карсавіною стало в один рівень з найкращими афішами Тулуз-Лотрека і мистецтва афіші взагалі. Ця афіша - давно надбання і гордість багатьох музеїв світу (1911 р., гуаш).
Серед друкованих книг Жана Кокто - мемуари російською - «Портреты - воспоминания, 1900-1914» (передрук у 2002 р. СПб, изд. Ивана Лимбаха.)
Поезія- La lampe d'Aladin (1908)
- Le prince frivole (1909)
- Odes (1914)
- Cap de Bonne-Espérance (1918)
- Escales (1920)
- Vocabulaire (1922)
- Plain-Chant (1922)
- Prière mutilée (1922)
- La Rose de François (1923)
- L’Ange Heurtebise(1925)
- Cri écrit (1925)
- Opéra (1926)
- Eloge de l’Imprimerie (1929)
- Mythologie (1934)
- Enigme (1939)
- Allégories (1940)
- Léone (1944)
- La Crucifixion (1946)
- Le Chiffre sept (1952)
- La Nappe du Catalan (1952)
- Dentelle d’éternité (1953)
- Appogiatures (1953)
- Clair-Obscur (1954)
- Paraprosodies (1958)
- Gondole des Morts (1958)
- Cérémonial Espagnol du Phénix (1960)
- Le Requiem (1961)
- Taches (1962)
- Faire-Part (1968, посмертно)
- Le Potomak (1919)
- Le Grand Ecart (1923)
- Thomas l'imposteur (1923)
- Le Livre blanc (1928)
- Les Enfants terribles (1929)
- La Fin du Potomak (1940)
- Le Coq et l'Arlequin (1918)
- Carte blanche (1920)
- Le Secret professionnel (1922)
- Le Rappel à l'ordre (1926)
- Opium (1930)
- Essai de critique indirecte (1932)
- Portraits-Souvenir (1935)
- Mon Premier voyage (1938)
- Le Greco (1943)
- Le Foyer des artistes (1947)
- Jean Marais (1951)
- Gide vivant (1952)
- Entretiens sur le musée de Dresde (1957, з Луї Арагоном)
- Le Cordon ombilical (1962)
- Parade (1917)
- Les Mariés de la tour Eiffel (1921)
- Antigone (1922)
- Roméo et Juliette (1924)
- Orphée (1926)
- La Voix humaine (1930)
- La Machine infernale (1934)
- L'Ecole des veuves (1936)
- Oedipe-roi (1937)
- Les Chevaliers de la Table ronde (1937)
- Les Parents terribles (1938)
- Les Monstres sacrés (1940)
- La Machine à écrire (1941)
- Renaud et Armide (1943)
- L'Epouse injustement soupçonnée (1943)
- L'Aigle à Deux Têtes (1946)
- L'impromptu du Palais-Royal (1962)
- 1932 — Кров Поета (фр. Le Sang d'un poète)
- 1945 — Красуня та Чудовисько (фр. La Belle et la Bête)
- 1947 — Двоглавий Орел (фр. L'Aigle à Deux Têtes)
- 1948 — Жахливі Батьки (фр. Les Parents terribles)
- 1949 — Орфей (фр. Orphée)
- 1952 — Вілла Санто-Соспір (фр. Villa Santo-Sospir)
- 1959 — Заповіт Орфея (фр. Le Testament d'Orphée)
Джерело: wikipedia.org
немає місць
Iм'я зв'язок | Тип відносин | Опис | ||
---|---|---|---|---|
1 | Jean Marais | Партнер, Друг | ||
2 | Колетт | Партнер, Сосед | ||
3 | Юл Бріннер | Друг | ||
4 | Jeanne Moreau | Друг | ||
5 | Natalie Paley | Друг | ||
6 | Marlene Dietrich | Друг | ||
7 | Enrica Soma | Друг | ||
8 | Ida Rubinstein | Друг | ||
9 | Misia Sert | Друг | ||
10 | Татьяна Яковлева | Друг, Знакомый | ||
11 | Tomas Milian | Друг | ||
12 | Gérard Philipe | Друг | ||
13 | Marie Laurencin | Друг | ||
14 | Jean Genet | Друг | ||
15 | Sergei Lifar | Друг | ||
16 | Едіт Піаф | Друг | ||
17 | Luis Miguel Dominguín | Друг | ||
18 | Raymond Gérôme | Коллега | ||
19 | Sergei Djagilew | Коллега | ||
20 | Едіт Скоб | Коллега | ||
21 | Christian Marquand | Коллега | ||
22 | Жан Делануа | Коллега | ||
23 | Jean-Pierre Aumont | Коллега | ||
24 | Charles Gérard | Коллега | ||
25 | Jean-François Poron | Коллега | ||
26 | Жан-П'єр Мельвіль | Коллега | ||
27 | Annie Girardot | Коллега | ||
28 | Stéphane Audran | Коллега | ||
29 | Lucia Bosè | Коллега | ||
30 | Pablo Picasso | Знакомый | ||
31 | Denise Tual | Знакомый | ||
32 | Marcel Marceau | Знакомый | ||
33 | Ернст Фукс | Знакомый | ||
34 | Мішель Легран | Знакомый | ||
35 | Paul Morand | Знакомый | ||
36 | Робер Дуано | Знакомый | ||
37 | Félix Mayol | Знакомый | ||
38 | Натали Барни | Знакомый | ||
39 | Peter Basch | Знакомый | ||
40 | Nini Theilade | Знакомый | ||
41 | Андре Жід | Противник |
Не вказано події