Червоний геноцид - у Москві розстріляно всіх 284 акторів та співробітників латвійського театру "Скатуве"

Ось ще один переклад на українську (ua) мову, цього разу саме тієї додаткової фрази з вашого останнього повідомлення, а також повний контекст з попереднього тексту про Марію Лейко та театр «Skatuve» (оновлений і збагачений точними деталями з доступних джерел, щоб дати більше інформації, як ви просили). Я зберіг оригінальний стиль і точність.

Прямий переклад вашої останньої фрази: «Поки що ніхто більше не може розповісти про нас про Марію Лейко.

Матеріали надходять від нас — Timenote.info.»

Повний розширений текст українською (з доданими ключовими фактами про Марію Лейко):

Поки що ніхто більше не може розповісти про нас про Марію Лейко.

Матеріали надходять від нас — Timenote.info.

Марія Карлівна Лейко (латис. Marija Leiko; 14 серпня 1887, Рига, Російська імперія — 3 лютого 1938, Бутовський полігон, Московська область, СРСР) — видатна актриса німого кіно, зірка європейського екрану 1920-х років. Вона знімалася в Німеччині у відомих режисерів, зокрема у Фрідріха Вільгельма Мурнау, і здобула велику популярність у Європі. Після низки особистих трагедій (зокрема, смерті доньки під час пологів) у 1930-х роках Марія Лейко переїхала до Радянського Союзу.

Вона приєдналася до Московського латвійського державного театру «Скатуве» («Skatuve») лише в останньому сезоні — 1937 року, коли театр вже перебував під загрозою. Театр був заснований 1919 року як студія, з 1932-го став державним театром, а 1938-го повністю ліквідований у рамках так званої «латвійської операції» НКВС — масових репресій проти латвійців у СРСР під час Великого терору.

Усі працівники театру — актори, режисери, технічний персонал, навіть гардеробниці (незалежно від їхньої фактичної національності, бо робота в латвійському театрі автоматично робила людину «підозрілою») — були заарештовані наприкінці 1937 — на початку 1938 року. Більшість із них, включно з Марією Лейко, розстріляли 3 лютого 1938 року на Бутовському полігоні під Москвою. Того самого дня загинуло щонайменше 284 латвійці, серед яких і колектив «Skatuve».

Марія Лейко була безпартійною, її звинуватили в «приналежності до латвійської контрреволюційної націоналістичної організації» та інших вигаданих злочинах. Вона стала однією з тисяч жертв «латвійської операції» НКВС (наказ НКВС № 49990 від 30 листопада 1937 року), під час якої заарештували та знищили десятки тисяч етнічних латвійців.

Пам’ять про неї та театр «Skatuve» повернулися завдяки зусиллям істориків, зокрема академіка Руті Озоліні з Російського товариства латвійців та організації «Меморіал». Довгі роки встановити меморіальну дошку біля будівлі театру на Страстному бульварі, 8 у Москві не дозволяли. Лише 6 березня 2020 року, після переговорів посла Латвії в РФ Маріса Рієкстіньша з московською владою, дошку урочисто відкрили.

Сьогодні про Марію Лейко знято художній фільм «Мовчання Марії» (латв. Klusums Marijai, реж. Давіс Сіманіс, 2023–2024), який розповідає про її життя, переїзд до СРСР і трагічний кінець. Фільм брав участь у міжнародних фестивалях і допомагає поширювати правду про репресії проти латвійців у СРСР.

Масштаби «латвійської операції» жахливі: лише за перші пів року 1938-го відомо про понад 6400 розстріляних латвійців (дані з баз, як Timenote.info), але реальна цифра значно вища. Багато імен і досі невідомі.

Якщо потрібні ще деталі, фото, посилання на фільм чи інші аспекти — скажіть, я доповню!