Джордж Маршалл

Джордж Ке́тлет Ма́ршалл-моло́дший (англ. George Catlett Marshall, Jr.; * 31 грудня 1880, Юніонтаун, Пенсильванія  — † 16 жовтня 1959, Вашингтон) — американський політичний та військовий діяч, генерал армії США (16 грудня 1944), начальник штабу Армії США (1939–1945), державний секретар (1947–1949) і міністр оборони США (1950–1951), ініціатор плану Маршалла, лауреат Нобелівської премії миру 1953.

Біографія

Джордж Кетлетт Маршалл народився в сім'ї Джорджа Кетлетта Маршалла, успішного торговця вугіллям, і Лаури Бредфорд в місті Юніонтаун (штат Пенсильванія). Один з представників родини — Джон Маршалл — був третьої головою Верховного суду Штатів. Джордж був другим сином і третім дитям в сім'ї. Джордж був стриманим, серйозним хлопчиком. Незважаючи на опір батьків, він обрав кар'єру військового та у 1897 поступив до Віргінського військового інституту і у 1901 успішно його закінчив.

У званні другого лейтенанта Маршалл отримав призначення в піхоту. Служив інструктором в міліційних формуваннях Массачусетсу, був офіцером 4-го піхотного полку в Арканзасе і Техасі.

Потім, відслуживши 18 місяців на Філіппінах, Маршалл повернувся до США і потрапив у Форт-Рено (штат Оклахома). Рік він провів у піхотно-кавалерійській школі у Форт-Лівенворте (штат Канзас), закінчивши її з відзнакою у 1907, рік потому Маршалл закінчив армійський штабний коледж. Після другого терміну на Філіппінах з 1913 по 1916, де Маршалл проходив службу в 13-му піхотному полку, він повернувся до США і був призначений у Сан-Франциско ад'ютантом генерала Дж. Белла, а потім у Форт-Дуглас (штат Юта). В ті роки один з командирів відзивався про нього так:

«На мій погляд, в армії не знайдеться і п'яти чоловік, здатних краще, ніж він, командувати дивізією».

З моменту вступу Сполучених Штатів до Першої світової війни у 1917, Маршалл відбув з першим конвоєм американських військ до Франції.

В лавах 1-ої піхотної дивізії в Першій світовій війні, Маршалл брав участь в битвах поблизу Люневіля, в Пікардії і Кантіньї (1917). Через рік Маршалл переходить у генеральний штаб, де він у чині полковника очолив оперативний відділ армії та особисто розробляв операції 1-ої армії.

Брав участь в плануванні Сен-Мієльської операції (1918); його рішення про перекидання військ на ділянку фронту р. Маас — Аргонни було високо оцінене генералом Дж. Першингом, ад'ютантом якого він став в 1919. Чаклун — як називали його товариші по службі — був нагороджений американською медаллю «За видатні заслуги» і французького Військового хреста з пальмовими гілками.

Після завершення війни, відповідно до законів мирного часу Маршалл був знижений до військового звання капітана, і він продовжував з успіхом нести службу.

З 1919 по 1924 Маршалл перебував ад'ютантом при генералові Першингі, у 1924–1927 — заступник командира 15-го піхотного полку в Тяньцзіне (Китай), де він навчився розмовляти і писати китайською мовою. Ці навики згодилися йому пізніше. Після повернення в США він навчався у Коледжі армії США, потім був призначений заступником коменданта армійської піхотної школи у Форт Беннінге (штат Джорджія), де провів майже п'ять років. На викладацькій роботі Маршалл завоював репутацію прибічника передової тактики піхоти і підвищення ефективності бою. Товариші по службі поважали його за чесність, доброту і професіоналізм.

З 1932 командував 8-м полком, з 1933 Маршалл старший інструктор Національної гвардії Ілінойса, з 1936 командир 5-ої бригади у Ванкувері, Вашингтон. У жовтні 1936 Маршалл отримує військове звання бригадний генерал. У 1937 він зустрічав на американській землі екіпаж Чкалова, що зробив перший безпосадочний переліт з Москви в США і приймав радянський екіпаж у себе вдома.

У 1938 Маршалл перебрався до Вашингтона (округ Колумбія), де став начальником управління військового планування штабу армії США. Рік потому його призначили виконувати обов'язки начальника штабу в чині генерала. 1 вересня 1939, з початком Другої світової війни в Європі, Маршалл став начальником штабу армії.

Переконаний, що армія, що була в США, гідна лише «третьорозрядної держави», Маршалл взявся за оновлення озброєння і зміцнення військ. Слабкість бойової підготовки постійно викликала у нього тривогу, і в 1940 він переконав конгрес ухвалити закон про вибіркову службу і розглянути питання про національну гвардію. Під час інспекторських поїздок Маршалл переконався в тому, що офіцерському складу необхідно розвивати в собі витримку, уявлення і здібності лідера. У Вашингтоні Маршалл реорганізував військове міністерство для підвищення контролю і ефективності командування. Як і державний секретар Корделл Халл, Маршалл постійно застерігав армійським командирам на Тихому океані про можливий напад з боку Японії.

***