Федір Сергєєв

Федір Андрійович Сергєєв (відоміший як Артем, рос. Артём; 19 березня 1883, Глєбово, Курська губернія (тепер Фатезький район Курської області) — 24 липня 1921, Тульська губернія) — російський професійний революціонер, партійний та державний діяч, засновник Донецько-Криворізької Радянської Республіки.

Біографія

Народився в селянській родині. В 1901 році закінчив Катеринославське реальне училище і навчався у Вищому технічному училищі в Москві, звідки був виключений за революційну діяльність.

Член більшовицької партії з 1902 року. Проводив партійну роботу в Катеринославі, Харкові, на Уралі.

Делегат від харківських більшовиків на IV (Об'єднавчому) з'їзді РСДРП в 1906 році, де виступив проти розкольницьких дій меншовиків. Разом з В. І. Леніним, К. Є. Ворошиловим, Н. К. Крупською та іншими більшовиками — делегатами з'їзду підписав «Звернення до партії».

З літа 1906 року Артем — керівник Пермського окружного і Уральського обласного комітету РСДРП, замінивши на цьому посту Я. М. Свердлова. Артем — активний учасник революції 1905—07 років в Україні і на Уралі.

Неодноразово підпадав під арешти й заслання. З 1907 по 1917 рік був на еміграції в Парижі (1902–1903), Китаї (1910–1911), Австралії (1911–1917).

Японія

15 листопада 1910 Артем перебував у Китайському порту Дайрене очікував пароплава в Нагасакі. За 20 ієн Артем придбав квиток третього класу, на пароплав який відпливає в Нагасакі.

Рано вранці японський пароплав входив до нагсакської бухти в один з найбільших портів Японії. У перший день пошуку роботи Артем зрозумів що для росіянина в місті неможливо знайти роботу. І не гаючи часу він очікував проходу на Шанхай.

Перед відплиттям ще було багато часу і Артем вирішив пройтися оглянути місто про ньому він залишив такий опис:

"Ночі в Нагасакі були чарівно хороші. Нагасакські ночі - це чудова казка, їх описати не можна. По кручі гір ліпляться вулиці, приховані в тіні тропічних рослин.Вдалині внизу рейд, Кругом гори. І все це залито матово-срібним місячним світлом. Будинків немає, Вони приховані в тіні садів. Про них тільки здогадуєшся. І разом з тим на кожному кроці натрапляєш на наполегливу працю поколінь людей. Місто завойовано у природи. На будівництво його носили землю жменьками.

Проте тепер це фортеця, якій людина панує над природою.

На відхідних пароплавах в Шанхай кочегари були не потрібні. Проїзд в самому нижчому класі коштував 30 ієн. Довелося Артему віддати ці гроші, після витрат в Нагасакі у нього залишалося 5 ієн.

Повернення в Україну

Після лютневої революції 1917 року повернувся в Україну. З липня 1917 року секретар комітету більшовицької партії, що об'єднував Донбас, Харківську й Катеринославську губернії. Активний учасник встановлення радянської влади. На VI, VII, VIII, IX і X з'їздах партії обирався до складу Центрального Комітету.

Голова Раднаркому ДКРР

У 1918 році — Fyodor голова Раднаркому й комісар народного господарства Донецько-Криворізької радянської республіки.7 квітня Артем повідомив Свердлову в Москву: "Німці все ближче. В місті і у наших паніки немає. Якщо підемо то відійдемо, а не втечемо"

Україна

У 1918–1919 роках — заступник голови і нарком радянської пропаганди Тимчасового робітничо-селянського уряду України.

У 1920 році — голова Донецького губвиконкому, з 1920 на партійній роботі в Москві.

У 1921 році — голова ЦК Всеросійської спілки гірників, професійної спілки металістів. Обирався членом ЦК РКП(б).

Артем, як журналіст, друкувався в «Просвещении», «Правде», «Донецком пролетарии» і в ряді інших органів, а також в закордонній пресі.

Загинув під час залізничної катастрофи аеровагона конструкції Валеріана Абаковського разом з кількома делегатами III конгресу Комінтерну на дорозі з Тули до Москви. Похований у Москві біля Кремлівської стіни.

На відзнаку заслуг Артема його ім'ям було названо ряд міст, робітничих селищ, заводів, колгоспів, навчальних закладів, вулиць в РРФСР, УРСР і Аз. РСР.