ua

Йо́сип Ста́лін

Добавить новую картинку!
Дата народження:
18.12.1878
Дата смерті:
05.03.1953
Поховання дата:
09.03.1953
По батькові:
Віссаріо́нович
Дівоче прізвище персони:
Іосеб Бесаріоніс дзе Джугашвілі
Додаткові імена:
Josef Stalin, Joseph Stalin, Josifs Staļins, Džugašvili, Иосиф Виссарионович Джугашвили/Сталин, იოსებ სტალინი, Иосиф Сталин, Ио́сиф Виссарио́нович Сталин, С
Категорії:
Більшовики, Організатор/учасник репресії, Політик, Учасник Другої світової війни
Громадянство:
 грузин
Кладовище:
Kremlin Wall Necropolis

Ста́лін Йо́сип Віссаріо́нович (ім'я при народженні: Іосеб Бесаріоніс дзе Джугашвілі, груз. იოსებ ჯუღაშვილი, 18 грудня 1878, Горі, Російська імперія — 5 березня 1953, Москва, СРСР) — радянський військовий та політичний діяч грузинського походження.

Перебуваючи на постах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922–1953) та голови уряду (1941–1953), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став фактично одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталінізм.

Народився у бідній сім'ї в місті Горі, навчався у духовній семінарії до 1889. В молодості приєднався до марксистської РСДРП та став послідовником Леніна. Редагував більшовицьку газету Правда, брав участь у розбоях, викраденні та вимаганні на користь партії, за що його неодноразово арештовували та відправляли в заслання. 1912 року обраний до складу ЦК. Після більшовицького перевороту став членом Політбюро, а згодом зайняв пости наркома у справах національностей й державного контролю. Упродовж громадянської війни в Росії виступав у ролі спеціального уповноваженого партії на важливих ділянках фронту. 1922 року Йосип Сталін посів пост генерального секретаря ВКП(б), а після смерті Леніна сконцентрував владу у своїх руках, розмістив ключових прибічників на основні посади та вигнав потенційних суперників й колишніх союзників.

Наріжною партійною догмою за правління Сталіна стала концепція «побудови соціалізму в одній країні». В період впровадження п'ятирічних планів СРСР пережив сільськогосподарську колективізацію, прискорену індустріалізацію та створення централізованої командної економіки. Сталінська політика, заснована на застосуванні системних репресій й терору, призвела до смерті 3,9 млн українських селян впродовж Голодомору; мільйони радянських громадян були ув'язнені в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Між 1934 і 1939 роками Сталін та його оточення організували «Великий терор» з метою ліквідації «ворогів робітничого класу», у ході якого понад мільйон осіб були ув'язнені, а 700 тисяч — страчені таємною поліцією.

У зовнішній політиці Сталін сприяв поширенню марксизму-ленінізму через Комуністичний інтернаціонал та підтримав антифашистський рух під час громадянської війни в Іспанії. 1939 року Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Німеччиною договір про ненапад. Згідно з ним радянські війська анексували Західну Україну, Західну Білорусь, країни Балтії, Бессарабію та Буковину, напали на Фінляндію. Сталін не зумів передбачити німецьке вторгнення 1941 року, внаслідок чого Червона армія понесла значні втрати на початковому етапі війни. Радянський Союз, використавши патріотизм підпорядкованих народів у боротьбі з нацизмом та долучившись до антигітлерівської коаліції, зумів відбити напад, заволодів Берліном у 1945 та переможно завершив Другу світову війну в Європі. У ході післявоєнного врегулювання Сталін розширив радянський вплив в Східній Європі, Китаї та Північній Кореї. Водночас Сполучені Штати та Радянський Союз стали ворогуючими наддержавами у Холодній війні. Сталін ініціював повоєнне відновлення країни, грошову реформу, створення потужного військово-промислового комплексу та посприяв перетворенню СРСР на ядерну супердержаву. В пізній період його правління країна пережила ще один великий голод, хвилю антисемітизму й жорсткого контролю за культурним й інтелектуальним життям держави. Йосип Сталін помер 1953 у 74-річному віці. На посту радянського керівника його змінив Микита Хрущов, який засудив свого попередника та ініціював процес десталінізації.

Йосип Сталін вважається однією із найзначніших і водночас найсуперечливіших постатей ХХ століття, ставши ще при житті об'єктом фанатичного культу особи у всесвітньому марксистсько-ленінському русі. Тільки в останні роки свого існування КПРС визнала злочини проти людяності, вчиненні при його режимі, проте відмовилася брати відповідальність за них. Після розпаду Радянського Союзу Йосип Сталін зберіг певну популярність в Росії та Грузії. Разом з тим його тоталітарний уряд засудили за порушення фундаментальних прав та свобод людини, масові репресії, етнічні чистки, сотні тисяч страт і голод, внаслідок яких загинули мільйони людей.

Життєпис

Перші роки

Йосип Джугашвілі народився 18 грудня (6 грудня за старим стилем) 1878 року у місті Горі Тифліської губернії тодішньої Російської імперії в грузинській родині. Сосо, як називала мати майбутнього правителя СРСР, народився не зовсім здоровою дитиною: він мав вроджені дефекти кінцівок (у нього були зрощеними два пальці на лівій нозі). Його батько, Віссаріон (Бесо) Іванович Джугашвілі працював шевцем, робітником взуттєвої фабрики Адельханова у Тифлісі, яка постачала чоботи для військ на Кавказі. Мати Сталіна, Катерина (Като) Георгіївна Геладзе, походила з сім'ї селянина-кріпака. Вони одружились 17 травня 1874 року, у шлюбі народились сини Михайло та Георгій, однак вони померли у віці 2 років. Сталін став третім, і тільки йому вдалось вижити у дитинстві. Його хрестили за православним обрядом 29 грудня 1878. Родинне життя молодого подружжя складалось не дуже вдало. Через деякий час після народження Сталіна справи у батька пішли не дуже добре, він не зумів пристосувати свій скромний заробіток до зміни моди на взуття, став схильним до пияцтва і нападів люті. Віссаріон часто жорстоко бив Катерину і маленького Coco, що знайшло свій відбиток на його характері.

Родині доводилось часто змінювати житло. Врешті-решт Віссаріон залишив дружину, при цьому спробував забрати сина, але Катерина не віддала його, виховуючи з цього часу Джугашвілі-молодшого одною. Як зазначав друг дитинства Сталіна Давид Мачаваріані, «Като оточувала Йосипа надмірною материнською любов'ю і, подібно вовчиці, захищала його від всіх і вся. Вона вимотувала себе роботою до знемоги, аби зробити щасливим свого улюбленця». Матір працювала прибиральницею, прачкою одягу у кількох сім'ях, які співчували її важкій долі. На той час сам Coco проводив багато часу у вуличній компанії молодих хуліганів, ріс зухвалим, грубим і впертим. У дитинстві молодий Сталін зіткнувся з кількома серйозними проблемами зі здоров'ям. Так, у 1884 році Сосо захворів на натуральну віспу, яка закінчилася формуванням рубців на обличчі та спині, а в 12-річному віці його збив фаетон, в результаті чого в нього порушилося функціонування лівої руки.

У 1888, тобто у віці 10 років, Сталін поступив в Горійське духовне училище: мати хотіла бачити свого сина священником. Сталін вирізнявся серед своїх однолітків талантом в живописі і драмі, навіть писав власну поезію, прислуговував при церкві. За роки навчання в училищі Йосип Джугашвілі доволі добре вивчив російську мову, хоча до кінця життя говорив нею з акцентом. 1893 року закінчив Горійське духовне училище (оцінки в атестаті — п'ятірки, навіть з поведінки). За рекомендацією вчителів у серпні 1894 поступив до Тифліської духовної православної семінарії. На той час серед учнів семінарії були розповсюджені різноманітні ідеї — від народницько-націоналістичних до марксистсько-інтернаціоналістичних. Від 1897 року бере активну участь у роботі марксистських гуртків семінарії, налагоджує зв'язок з нелегальною соціал-демократичною організацією у Тифлісі, починає брати участь у нелегальних робітничих зборах. У зв'язку з підозрою у нелегальній діяльності його виключають із семінарії, як «неблагонадійного». 1898 року формально вже стає членом тифліської організації РСДРП. За рік до цього він вступив до грузинської соціал-демократичної організації «Месаме-дасі», а з 1901 — став революціонером. Писав вірші грузинською мовою, які публікувались у місцевій пресі, проте авторство Сталіна ставиться під сумнів.

Псевдонім

Псевдонім «Сталін» Йосип Джугашвілі вибрав собі 1912 р., перед цим змінивши близько тридцяти інших прізвиськ і партійних кличок.

Для найближчого оточення у нього була інша кличка — «Коба» («безстрашний»).

Партійна діяльність

1898 р. став членом РСДРП. У 1901–1902 р. — член Тифліського, Батумського комітетів РСДРП. З 1901 р. Сталін, перебуваючи на нелегальному становищі, організовував страйки, демонстрації, влаштовував збройні напади на банки, передаючи експропрійовані гроші «на потреби революції». У 1902 р. у Батумі був вперше арештований та засланий до Східного Сибіру, проте незабаром із заслання втік.

Після II-го з'їзду РСДРП (1903), що відбувся в Брюсселі і Лондоні, стався розкол партії на більшовиків і меншовиків. Сталін підтримав вождя більшовиків Леніна і за його дорученням розпочав створення мережі підпільних марксистських гуртків на Кавказі. Учасник революції 1905—1907. У грудні 1905 року делегат 1-ї конференції РСДРП (Таммерфорс).

У 1906—1907 роках Йосип Сталін брав участь в організації низки експропріацій в Закавказзі. У 1907 році був одним з керівників Бакинського комітету РСДРП. З 1902 по 1913 рік Сталін шість разів піддавався арештам і висилкам, чотири рази тікав. У 1912 році увійшов до складу Російського бюро ЦК РСДРП.

Жовтневий заколот

Під час Лютневої революції (1917) Сталін повернувся до Петрограда і у травні був кооптований до Політбюро ЦК. З березня 1917 року брав участь у підготовці і проведенні Жовтневого перевороту: входив до складу Політбюро ЦК РСДРП(б), був членом Військово-революційного центру керівництва збройним повстанням.

До приїзду Леніна з еміграції був одним з керівників ЦК РСДРП і Петербурзького комітету партії більшовиків. У 1917 році — член редколегії газети «Правда», Політбюро ЦК партії більшовиків, Військово-революційного центру. Спочатку Сталін підтримував Тимчасовий уряд. Стосовно Тимчасового уряду і його політики виходив з того, що демократична революція ще не завершена, і скидання уряду не є практичним завданням. Проте потім приєднався до Леніна, який виступав за перетворення «буржуазно-демократичної» лютневої революції на «пролетарську соціалістичну революцію».

14—22 квітня був делегатом I загальноміської конференції петроградських більшовиків. 24—29 квітня на VII Всеросійській конференції РСДРП(б) виступив у дебатах щодо доповіді про теперішній момент, підтримував погляди Леніна, виступив з доповіддю з національного питання; обраний членом ЦК РСДРП(б).

У травні — червні був учасником антивоєнної пропаганди; був одним з організаторів перевиборів Рад і муніципальної кампанії в Петрограді. 3—24 червня брав участь як делегат I Всеросійського з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів; був вибраний членом ВЦВК і членом Бюро ВЦВК від фракції більшовиків. Також брав участь у підготовці демонстрацій 10 і 18 червня; опублікував низку статей у газетах «Правда» і «Солдатська Правда».

Зважаючи на вимушений перехід Леніна в підпілля Сталін виступив на VI з'їзді РСДРП(б) (липень — серпень 1917) із звітною доповіддю ЦК. На засіданні ЦК РСДРП(б) 5 серпня був вибраний членом вузького складу Центрального комітету. У серпні — вересні головним чином вів організаційно-журналістську роботу. 10 жовтня на засіданні ЦК РСДРП(б) проголосував за резолюцію про збройне повстання, був вибраний членом Політичного бюро, створеного «для політичного керівництва на найближчий час».

У ніч на 16 жовтня на розширеному засіданні ЦК виступив проти позиції Л. Б. Каменєва і Г. Е. Зінов'єва, які проголосували проти рішення про повстання; був вибраний членом Військово-революційного центру, у складі якого увійшов до Петроградського ВРК.

24 жовтня (6 листопада), після розгрому юнкерами друкарні газети «Рабочий Путь», Сталін забезпечив вихід газети, в якій опублікував редакційну статтю «Що нам потрібно» із закликом до скинення Тимчасового уряду і заміни його Радянським урядом, вибраним представниками робітників, солдатів і селян. Того ж дня Сталін і Троцький провели нараду більшовиків — делегатів 2-го Всеросійського з'їзду Рад РСД, на якому Сталін виступив з доповіддю про хід політичних подій. У ніч на 25 жовтня (7 листопада) брав участь у засіданні ЦК РСДРП(б), який визначив структуру і найменування нового радянського уряду.

Громадянська війна та інтервенція в Україну, Білорусь та Польщу

« З початку 30-х і до середини 50-х років у радянській історичній літературі укорінилась, набула статусу офіційної та цілковито пануючої сталінська концепція історії громадянської війни в СРСР. Цілеспрямовано й наполегливо створювався і насаджувався у свідомості радянського народу міф про Сталіна як другого вождя партії і Червоної Армії.
Бажаного ефекту досягали комплексним застосуванням різноманітних методів фальсифікації історії. Роль В. І. Леніна та інших крупних партійних, державних та військових працівників замовчувалася і принижувалася, а заслуги Сталіна у створенні збройних сил Радянської Республіки, у здійсненні розгрому білогвардійців та інтервентів всіляко звеличувалися та вихвалялися.

розгорнути Оригінальний текст (рос.) »

Після Жовтневого перевороту Сталін за рішенням Другого Всеросійського з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів включений до складу Раднаркому як народний комісар у справах національностей (1917—1923). У роки громадянської війни та російської більшовицької інтервенції в Україну та Польщу Сталін входив до складу очолюваної Левом Троцьким Революційної Військової Ради Російської республіки, а у квітні 1922 року був обраний генеральним секретарем ЦК РКП(б). Своїй кар'єрі у партії Сталін завдячував Володимирові Леніну. Як і Ленін, Сталін цікавився національним питанням і написав працю «Марксизм і національне питання» (1913 рік). Сталін продовжував близьке співробітництво з Леніном і після 1917 року, але не без конфліктів. Після обрання Сталіна генеральним секретарем ЦК РКП(б) Ленін застерігав керівництво РКП(б) від зосередження влади в руках Сталіна. Верхівка РКП(б) приховала від рядових членів партії ці попередження.

На посаді генерального секретаря Сталін розбудував партійний апарат й спирався на нього як на керівну політичну силу. Завдяки цьому Сталін розгромив у 1920-х pp. спершу ліву опозицію, очолювану Львом Троцьким, а пізніше праву — Миколи Бухаріна, О. Рикова та ін.

Наприкінці 1920-х років Сталін поступово відмовився від концепції світової пролетарської революції і почав дотримуватись ідеї про «побудову соціалізму в одній країні», що її висунув В. Ленін у роботі «Про лозунг Сполучених Штатів Європи» (1915), на основі якої проголосив ліквідацію НЕП і розпочав політику прискореної індустріалізації країни на базі суцільної колективізації шляхом пограбування села, із застосуванням терору. Прискорена індустріалізація призвела до порушення економічної рівноваги і руїни всього народного господарства. Щоб утримати населення в покорі, Сталін посилив терор системою концентраційних таборів, кількість в'язнів у яких досягла 10 млн. Разом з тим Сталін розбудував каральний апарат від первісної ЧК через ҐПУ й НКВС, сприяв возвеличенню себе як «безпомилкового вождя», «вірного ленінця», «батька народів» тощо. Запобігаючи можливій опозиції, Сталін запровадив терор і в самій партії; внаслідок чисток і так званих «московських процесів» 1936—1938 з ВКП(б) виключено майже половину її членів; 139 членів ЦК було розстріляно (зокрема, більшість членів уряду та Політбюро), із 1966 делегатів XVII з'їзду партії (1934 рік) до XVIII з'їзду (1939 рік) 1108 було заарештовано. В армії ліквідовано більшість вищого і старшого командного складу.

Посилення терору супроводжувалося централізацією влади шляхом звуження прав національних республік; прославленням російського народу як «першого серед рівних», відновленням традицій Російської імперії, обвинуваченням неросійських діячів у «буржуазному націоналізмі», внаслідок чого у державно-партійному апараті дедалі більшої сили набирали російські великодержавні імперські елементи.

У більшовицькій партії Сталіна вважали знавцем національного питання, в якому він у цілому був послідовником Леніна, підкреслюючи «право націй на самовизначення аж до відокремлення», але з тим, щоб до відокремлення справа ніколи не дійшла. Після революції він підкреслював Другу частину ленінської формули: збереження неподільності імперії.

«Компетентність» Сталіна в українських справах засвідчив ще в 1918 р. В. П. Затонський, який, зокрема, заявив на І з'їзді КП(б)У: «...Тов. Сталін вважав, що є дві України — Західна та Східна, які різняться мовою настільки, що мешканці їх не розуміють один одного (це не казка, а бувальщина)...» 

Вже у 1920 році Сталін був проти «відділення окраїнних областей» (України, кавказьких країн тощо) — джерел сировини, палива і харчових запасів для «Центральної Росії». У грудні 1922 року при створенні СРСР він пропонував, замість рівноправного союзу «суверенних республік», т. зв. автономізацію (див. Національна політика КПРС). Але тоді ще були сильні відцентрові тенденції в національних республіках і перемогла концепція СРСР з залишенням керівної ролі в ньому за РРФСР.

Сталін скористався цим і поступово звів нанівець декларовані в конституціях права національних республік. Сталін спирався на російські шовіністичні елементи в державно-партійному апараті, які стали у його руках знаряддям відбудови імперії. Проти цього на XII з'їзді партії у 1923 році виступив Микола Скрипник, засуджуючи русофільство партійного апарату.

Особливий наголос Сталін поставив на переслідуванні національного руху в Україні як найбільшій республіці, що стояла на перешкоді його централістичним планам. У листі до Лазара Кагановича 1926 року застерігав проти національних тенденцій у КП(б)У (Микола Хвильовий, Олександр Шумський та інші); цим листом датується початок розгрому українського відродження, етапами якого були заслання української інтелігенції на Соловки, «процес Спілки Визволення України» та ін.

Організація Голодомору  

Найтяжчого удару Сталін завдав Україні у роки колективізації; 1932 року за його прямими вказівками було змінено політику хлібозаготівель, що призвело до загибелі від голоду мільйонів українських селян. Водночас було винищено національно свідомі кадри української інтелігенції, на яких було покладено провину за Голодомор. На XVII з'їзді КПРС (26 січня 1934) Сталін засудив націоналістичний ухил Миколи Скрипника, стверджуючи, що небезпечнішим для СРСР є місцевий, а не «великоросійський націоналізм». Складовою частиною сталінського терору була так звана «єжовщина».

13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва, здійснивши розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та Павла Постишева, члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР Власа Чубаря та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, встановив, що вони «з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932—1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн 941 тис. осіб, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України».

У міжнародній політиці

У міжнародній політиці Сталін використовував Комінтерн для втручання у внутрішні справи інших країн в інтересах СРСР, а також для контролю над комуністичними партіями та ліквідації національних антибільшовицьких прагнень у них. Наприкінці 30-х p. стало зрозуміло, що сталінський соціалізм — це побудований на визиску безправного робітництва і селянства державний капіталізм, економіка якого, завдяки знеособленню централізованого управління і відсутності приватної ініціативи, перебувала в хронічній руїні, а в зовнішній і внутрішній політиці Сталін почав повторювати політику російських імператорів. Зокрема у зовнішній політиці він повернувся до традиційного засобу російського самодержавства затьмарювати внутрішні труднощі зовнішньою експансією та «зовнішньою загрозою».

У жовтні 1938 року, відповідаючи на питання журналіста Г. Нікербокера[en], яким чином Сталін, лояльний член комуністичної партії, що боровся як революціонер-підпільник за суспільні ідеали, перетворився на узурпатора, Карл Густав Юнг сказав:

На мою думку, перетворення Сталіна сталося під час революції 1917. Можливо, що до цього він безкорисливо служив на благо Справи і, ймовірно, ніколи не задумувався про особисту владу для самого себе внаслідок того щасливого випадку, що йому до того часу не траплявся навіть натяк на можливість прагнути чогось подібного до особистої влади. Для нього не існувало проблеми. Але у ході революції Сталін з самого початку побачив, як захоплюють владу. Я впевнений, що він сказав самому собі зі здивуванням: «Але ж це так легко!» Він повинен був слідкувати, як Ленін та інші досягають вищого ступеня повної влади, і сказати собі: «Так ось як це робиться! Що ж, я зможу перевершити їх. Треба лише прибрати того, хто попереду мене».

До середини 1930-х років Сталін сконцентрував у своїх руках всю повноту державної влади і фактично став одноосібним вождем народів радянського союзу. Інші більшовицькі лідери — Троцький, Зінов'єв, Каменєв, Бухарін, Риков та інші, що входили до антисталінської опозиції, були поетапно виключені з владної комуністичної партії, а потім фізично знищені як «вороги народу». У другій половині 1930-х років у країні був встановлений режим жорстокого терору, який досяг апогею в 1937—1938 роках. Пошук і знищення «ворогів народу» зачепило не лише найвищі партійні органи і керівництво армії, але й широкі кола радянського суспільства. Мільйони громадян країни за надуманими, недоведеними звинуваченнями у шпигунстві, шкідництві, саботажі були репресовані, заслані до концтаборів або страчені у слідчих органах НКВД чи в'язницях.

Пакт Молотова-Ріббентропа

У грудні 1936 року керівник військової розвідки Радянського Союзу у Західній Європі В. Кривицький через начальника Іноземного відділу Головного управління Державної безпеки НКВС СРСР Абрама Слуцького отримав пряму вказівку Й. Сталіна заморозити розвідувальну мережу у Німеччині. У цей час особистий представник Й. Сталіна Давид Канделакі, що обіймав посаду «торговельного представника», вів надзвичайно секретні перемовини з фінансовим радником Гітлера Ялмаром Шахтом. Вони стосувались поліпшення політичних та економічних відносин поміж Німеччиною та СРСР[10].

Таємні переговори у 1936—1939 роках то пожвавлювались, то припинялись. Врешті-решт у 1939 році обидві зацікавлені сторони активізували діяльність, що завершилась підписанням Договору про ненапад з Таємним протоколом, як невід'ємною частиною договору.

1939 року було укладено таємний додаток до Договору про ненапад між СРСР та націонал-соціалістичною Німеччиною, який отримав назву Пакт Молотова-Ріббентропа. Йому передувала довга передісторія і тонка політично-дипломатична гра в передвоєнній Європі і світі. Гітлер, маючи нестримне бажання німецького реваншу після Першої світової війни, розумів, що напад на Польщу, який був необхідний Гітлерові задля об'єднання всіх німецьких етнічних територій, може перерости у протистояння з демократіями Європи, або навіть у війну. До війни проти Франції і Великої Британії восени 1939-го року Гітлер готовий не був. Ще більше Гітлер не був готовий до війни на 2 фронти, що означало би безсумнівну поразку Німеччини. Тому йому надзвичайно важливо було укласти договір зі Сталіним. Одним з прикладів контактів Гітлера та Сталіна може служити привітання Гітлером Сталіна з днем народження, опубліковане в газеті «Правда» № 353 (8038) за 23 грудня 1939 року та відповідь Сталіна в тій же газеті випуск № 355 (8040) за 25 грудня того ж року.

Сталін же був, зі свого боку, теж дуже зацікавлений в постанні спільних кордонів СРСР з Німеччиною. Вони мали стати «коридором комунізму» з Росії і її колоній в Європу західну(див. Експорт революції). Ним визначався розподіл зон впливу обох держав у Східній Європі у випадку територіально-політичних змін. Основним результатом пакту став поділ країн Східної Європи між Німеччиною та СРСР: поділ Польщі (1939), приєднання до СРСР балтійських країн (1940), війна з Фінляндією (за що СРСР було виключено з Ліги Націй, як агресора), і анексія Буковини і Бессарабії у Румунії (1939—1940 рр.). Це було продовженням політики «Світової революції», і підготовкою до майбутньої війни з Німеччиною.

Цікавий факт: за пунктами Пакту «Молотова-Рібентропа» Литва відходила до сфери німецьких інтересів, так само і Румунія мала лишатись недоторканною. Але Сталін проігнорував домовленості і влітку 1940 року Литва була майже без бою окупована Червоною Армією. Стосовно Північної Буковини і Бессарабії, які були анексовані наступного року після підписання договору, це була помилка Сталіна. Справа в тому, що Німеччина повністю залежала від румунської нафти, яку видобували у Плоєшті. Після анексій 1940-го року сталінська бомбардувальна авіація разом зі штурмовими десантними корпусами вже безпосередньо загрожували цим нафтопромислам. Деякі історики вказують, що саме це переконало Гітлера у необхідності розпочати підготовку до війни проти Радянського Союзу.

Деякі фахівці вважають, що основною метою укладення договору з боку СРСР було втягнення європейських держав у війну і після їхнього виснаження, внаслідок військових дій, захоплення їх та приєднання до Радянського Союзу, як союзних республік (тобто продовження ідеї Леніна про «світову революцію»). Так, на підготовку наступальної війни СРСР проти нацистської Німеччини у 1941 році вказує те, що Червона армія стягнула війська, артилерію й авіацію до західних кордонів Радянського Союзу. Однак внаслідок випереджувального удару Гітлера у червні 1941 року СРСР зазнав тяжких втрат у першій фазі війни.

Лише завдяки допомозі союзників, а також коштом мільйонних людських втрат народів СРСР тоталітарна система Сталіна вийшла переможницею з Другої світової війни.

Під час війни Сталін брав участь у конференціях з лідерами США і Великої Британії: у Тегерані, Ялті й Потсдамі. На цих конференціях Й. Сталін домігся перерозподілу світу, внаслідок чого СРСР приєднав значні нові території у Східній Європі та на Далекому Сході і утворив блок сателітних країн, де силоміць були встановлені комуністичні режими.

Окупація прибалтійських країн

17 вересня 1939, коли розпочалась Радянсько-польська війна, Радянський Союз надіслав дипломатичним представникам 24 країн,— і серед них Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії,— ноту, де вказав, що «У відносинах з ними СРСР буде провадити політику нейтралітету». Але вже 25 вересня Сталін у розмові з послом Німеччини фон Шуленбургом заявив, що він має намір «вирішити проблему Прибалтійських країн згідно з секретним протоколом» і, в зв'язку з цим очікує підтримку німецького уряду. Гітлер розумів наміри Сталіна у Прибалтиці таким чином, що прибалтійські країни обов'язково будуть включені до складу Радянського Союзу і дав Сталіну «карт-бланш». На географічних картах, що вийшли друком у Німеччині 1 квітня 1940 року (а складених ще у березні), території Естонії, Литви, Латвії були позначені як складові Радянського Союзу. Радянський Союз окупував їх лише влітку.

Німецько-радянська війна 1941—1945 років

З початком Німецько-радянської війни Сталін зосередив в своїх руках всю політичну і військову владу як Голова Державного Комітету Оборони (30 червня 1941 — 4 вересня 1945 року) і Верховний Головнокомандувач Збройними силами СРСР. Одночасно він зайняв посаду народного комісара оборони СРСР (19 липня 1941 — 15 березня 1946 року; з 25 лютого 1946 року — народний комісар збройних сил СРСР) і брав безпосередню участь в складанні планів військових операцій.

«У період відступу Червоної Армії ніде і ніколи ніяких документів і наказів він не публікував за своїм підписом. Ставка або ж Генштаб — безликий був підпис, але не Сталін! Зовсім іншим стало становище потім, коли ми розпочали наступ. Кожен документ прикрашав підпис Сталіна. За відступ він, як-то мовиться, не відповідав, а ось успіх, розгром ворога — це його заслуга. — Микита Хрущов.

розгорнути Оригінальний текст (рос.) »

Під час війни за ініціативи Й. Сталіна були перервані дипломатичні відносини з урядами країн, що їх окупувала Німеччина: Чехословаччини, Польщі, Бельгії, Нідерландів, Данії, Норвегії, Греції, Югославії, причому послам Бельгії, Норвегії, а пізніше, Греції радянський уряд просто надіслав повідомлення поштою. Були встановлені дипломатичні відносини з маріонетковими урядами країн, окупованих Німеччиною: Словаччини, Франції, Данії, Норвегії,— з якими підписувались торговельні угоди, що дозволяло СРСР направляти стратегічну сировину начебто у ці країни, а насправді — прямо у руки Німеччини.

У роки війни Йосип Сталін разом з президентом США Рузвельтом і прем'єр-міністром Великої Британії Черчиллем був ініціатором створення антигітлерівської коаліції. Фактично, через посередництво наркома В. Молотова, брав участь у роботі Московської конференції міністрів закордонних справ СРСР, США і Великої Британії 19—30 жовтня 1943. Він представляв СРСР на переговорах з країнами-учасницями антигітлерівської коаліції (Тегеран, 1943; Ялта, 1945; Потсдам, 1945).

Після закінчення війни, в ході якої Радянська армія окупувала велику частину країн Східної і Центральної Європи, Сталін став ідеологом і практиком створення «світової соціалістичної системи», що стало одним з головних чинників розв'язування «холодної війни» і військово-політичного протистояння між СРСР і США у післявоєнні десятиріччя.

27 червня 1945 року Сталіну було присвоєно звання Генералісимуса Радянського Союзу.

Повоєнний період

19 березня 1946 року, в ході перебудови радянського урядового апарату, Сталін був затверджений Головою Ради Міністрів СРСР і міністром збройних сил СРСР.

Після війни займався відновленням народного господарства країни, зруйнованого війною, приділяючи увагу підвищенню обороноздатності Радянського Союзу і технічному переозброєнню армії і флоту. Був одним з головних ініціаторів здійснення радянського «атомного проєкту», що сприяв перетворенню СРСР на одну з двох «супердержав».

У 1944—1947 роках один з організаторів масового переселення народів з територій Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Радянського Союзу (поляків, німців, угорців, чехів, словаків, українців), та зміни кордонів багатьох держав Європи. Ініціатор і організатор «операції Вісла», для здійснення якої призначив першим секретарем ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича.

Один із ініціаторів політики «холодної війни» і організаторів її провадження Радянським Союзом.

Ініціатор і організатор війни у Кореї (1950–1953), внаслідок якої єдина Корея була штучно розділена навпіл — на Північну та Південну (Республіка Корея). На Північній частині, окупованій СРСР та КНР, був створений типовий маріонетковий режим т.з. «народної республіки».

По війні, на кшталт нацистської ідеології «великого німецького народу» та «японського старшого брату», Сталін стимулював посилення великодержавного націоналізму російського народу, який присвоїв собі месіаністичну роль «визволителя» і «старшого брата» інших народів. Супроти деяких народів СРСР Сталін з помсти за поразки першого періоду війни продовжував політику національної дискримінації і геноциду, включно до суцільного виселення з їхніх територій (німці Поволжя, кримські татари, чеченці, інгуші, калмики). «Українці уникли цієї долі тому, що їх було занадто багато, і не було місця, куди їх виселити» (Микита Хрущов).

У 1945—1950 Сталін жорстоко розправився з рухом опору на Західній Україні й у Литві, вислав мільйони тих, що побували в німецькому полоні, й цивільного населення до концентраційних таборів. По війні посилив регламентацію культурного життя, загострив русифікаційний курс у неросійських республіках, що увійшло в історію під назвою «Ждановщина». Під наглядом Сталіна офіційна історична наука змінила орієнтацію з критики політики Російської імперії на похвали російським імператорам та виправдання їх колоніальних завоювань як явища «прогресивного».

Сталін зосередив і формально всю владу в своїх руках (від 1941 — голова уряду, нарком оборони і головнокомандувач збройних сил СРСР, від 1945 зі званням генералісимуса), пишався порівнюванням його з царем Іваном IV і Петром І. Безоглядно жорстокий диктатор, Сталін, базуючись на традиціях російського самодержавства, створив тоталітарну диктатуру на зразок східних деспотій, усюди бачив змови, попереджаючи їх кривавим терором. Останнім у задумі Сталіна було винищення єврейства, розпочате під гаслом боротьби проти «безрідних космополітів», але довершенню цієї акції перешкодила його смерть.

Сталін не був теоретиком, незважаючи на томи його «повного зібрання творів», і під сталінізмом розуміють не доктрину, а створену Сталіним монопартійну диктатуру, практику поліцейського терору з показовими судами і самообвинуваченнями, з концентраційними таборами, безжальною ліквідацією противників (часто уявних), народовбивством, безконтрольною диктатурою «вождя» партії, якій підпорядковано законодавчу, виконавчу і судову владу в централізованій радянській державі.

Смерть

Після завершення другої світової війни в СРСР відбулися певні зміни, пов'язані зі станом суспільства, значна частина якого під час воєнних дій у Європі перейшла за «залізну завісу» й познайомилася з життям інших народів. Змінилася розстановка сил у керівництві ВКП(б), загострилася боротьба за владу. Ці зміни внутрішньої ситуації в країні призвели до переоцінки статусу Й. Сталіна і зміни ставлення до достовірності офіційної версії його біографії, включно з питанням про причини його смерті.

Офіційна версія

Згідно з офіційно опублікованим медичним висновком, смерть настала в результаті крововиливу в мозок. Детально про хід лікування Сталіна, його хвороби, результати розтину тіла та про офіційний бюлетень розповідається в книзі академіка АМН СРСР А. Л. Мясникова: «Я лечил Сталина: из секретных архивов СССР».

Інші версії

Відомий історик Борис Ніколаєвський дійшов висновку, що Сталін був убитий, на що він вказував:

«Я все більше й більше доходжу висновку, що Сталін помер у результаті великої боротьби, що заполонила перші місяці цього року і сенс якої полягав у розгромі особистого секретаріату Сталіна блоком Маленкова з Берією .» «Схоже, що Сталіну допомогли померти і що на цьому грунті тепер розпочинається боротьба ». «Намагаюся розшифрувати значення подій, що передували смерті Сталіна (тепер я переконаний, що було щось на зразок палацового перевороту і що Сталіну «допомогли померти»»

розгорнути Оригінальний текст (рос.)

Існують численні теорії змови, які передбачають неприродність смерті (вбивство) Сталіна і причетність до неї найближчого оточення Сталіна. Вперше версія насильницької смерті набула розголосу 1976 року в книзі А. Авторханова «Загадка смерті Сталіна: змова Берії». У автора практично не було сумніву, що Сталін був убитий верхівкою Політбюро. Всі версії смерті Сталіна — шість наведених Авторхановим, версія Д. Волкогонова, Радзинского, Глібова, сина від другого шлюбу Л. Б. Каменева, версія природної смерті, версія конфлікту з дочкою, який спровокував 3-й інсульт (автор Рафаель Гругман) і альтернативні версії, чутки і домисли наведені в книзі Рафаеля Гругмана «Смерть Сталіна: всі версії і ще одна».

Сім'я

Й. Сталін був одружений двічі: вперше з Катериною Сванідзе, вдруге з Надією Алілуєвою.

Діти

Сини: Василь Сталін (24 березня 1921 — 19 березня 1962) і Яків Джугашвілі (18 березня 1907 — кінець 1943 року). Донька: Свiтлана (28 лютого 1926 — 22 листопада 2011).

У США 22 листопада 2011 року в місті Річленд, штат Вісконсин, у віці 85 років померла Світлана Аллілуєва — донька Йосипа Сталіна. В Америці вона була відома як Лана Пітерс — за прізвищем американського чоловіка. 1967 року Світлана емігрувала з СРСР до США.

Джерело: wikipedia.org

немає місць

    loading...

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1
        Виссарион ДжугашвилиRELATION_PROGENITOR
        2Besarion  JughashviliBesarion JughashviliБатько00.00.185025.08.1909
        3Keke  GeladzeKeke GeladzeМама00.00.185604.06.1937
        4Jakow DschugaschwiliJakow DschugaschwiliСин18.03.190714.04.1943
        5Константин  КузаковКонстантин КузаковСин00.00.191100.00.1996
        6Василь СталінВасиль СталінСин21.03.192119.03.1962
        7Світлана  АллілуєваСвітлана АллілуєваДочка28.02.192622.11.2011
        8
        Георгий ДжугашвилиБрат00.00.187600.00.1876
        9
        Михаил ДжугашвилиБрат00.00.187500.00.1875
        10Надія  АллілуєваНадія АллілуєваДружина22.09.190109.11.1932
        11Ketewan SwanidseKetewan SwanidseДружина02.04.188505.12.1907
        12
        Георгий ДжугашвилиДядя00.00.184500.00.1915
        13Артем СергєєвАртем СергєєвПриемний сын, пасынок05.03.192115.01.2008
        14Sergejs AllilujevsSergejs AllilujevsСвикровь/тесть07.10.186627.07.1945
        15Григорий   МорозовГригорий МорозовЗять00.00.192110.12.2001
        16Yuri  ZhdanovYuri ZhdanovЗять20.08.191919.12.2006
        17Ivan  SvanidzeIvan SvanidzeЗять15.10.192703.08.1987
        18William Wesley PetersWilliam Wesley PetersЗять12.06.191217.07.1991
        19Екатерина ТимошенкоЕкатерина Тимошенконевестка21.12.192312.06.1988
        20Галина БурдонскаяГалина Бурдонскаяневестка19.07.192124.07.1990
        21Anna RedensAnna RedensСвояченица00.00.189600.00.1964
        22
        Евгения АллилуеваСвояченица
        23Aljoscha SwanidseAljoscha SwanidseШурин, Друг00.00.188620.08.1941
        24
        Вано ДжугашвилиДед00.00.182500.00.1898
        25Василий  СталинВасилий СталинВнук30.09.194907.11.1972
        26Joseph  AlliluyevJoseph AlliluyevВнук22.05.194502.11.2008
        27Jevgēņijs DžugašviliJevgēņijs DžugašviliВнук10.01.193622.12.2016
        28Aleksandrs  BurdonskisAleksandrs BurdonskisВнук14.10.194124.05.2017
        29Светлана СталинаСветлана СталинаВнучка05.08.194716.01.1990
        30Галина ДжугашвилиГалина ДжугашвилиВнучка19.02.193827.08.2007
        31Nadežda StaļinaNadežda StaļinaВнучка00.00.194300.00.1999
        32Валентина ИстоминаВалентина ИстоминаПартнер
        33
        Мария КузаковаПартнер
        34
        Заза ДжугашвилиДедушка00.00.179800.00.1847
        35Станіслав РеденсСтаніслав РеденсДальний родственник17.05.189212.02.1940
        36
        Amaya Ruiz IbarruriДальний родственник00.00.1925
        37Avel EnukidzeAvel EnukidzeДальний родственник19.05.187730.10.1937
        38Мария СванидзеМария СванидзеДальний родственник00.00.189003.03.1942
        39КамоКамоДруг, Единомышленник27.05.188214.07.1922
        40Nikolai BukharinNikolai BukharinДруг09.10.188815.03.1938
        41Wiera DawydowaWiera DawydowaДруг17.09.190602.02.1993
        42Konstantin KandelakiKonstantin KandelakiДруг, Коллега, Единомышленник00.00.187915.01.1938
        43Федір СергєєвФедір СергєєвДруг19.03.188324.07.1921
        44Степан КиселёвСтепан КиселёвДруг10.01.193818.07.2002
        45Нестор ЛакобаНестор ЛакобаДруг, Знакомый, Подчиненный01.05.189328.12.1936
        46Дмитрий  ШепиловДмитрий ШепиловКоллега05.11.190518.08.1995
        47Sergej SircovSergej SircovКоллега, Противник17.07.189310.09.1937
        48Лаврентій  БеріяЛаврентій БеріяКоллега29.03.189923.12.1953
        49Aleksandr UlanovskijAleksandr UlanovskijКоллега24.12.189100.00.1971
        50Thelma LeedsThelma LeedsКоллега18.12.191027.05.2006
        51Wjatscheslaw MolotowWjatscheslaw MolotowКоллега09.03.189008.11.1986
        52Пантелеймон  ПономаренкоПантелеймон ПономаренкоКоллега, Единомышленник09.08.190218.01.1984
        53Georgs ŽukovsGeorgs ŽukovsКоллега01.12.189618.06.1974
        54Валеріан  КуйбишевВалеріан КуйбишевКоллега, Единомышленник06.06.188825.01.1935
        55Jakow SwerdlowJakow SwerdlowКоллега03.06.188516.03.1919
        56Vasiliy UlrikhVasiliy UlrikhКоллега13.07.188907.05.1951
        57LeninLeninКоллега22.04.187021.01.1924
        58Nikolaj JansonNikolaj JansonКоллега, Единомышленник24.11.188220.06.1938
        59Arvīds   ZeibotsArvīds ZeibotsКоллега21.08.189409.11.1934
        60Лазарь КагановичЛазарь КагановичКоллега22.11.189325.07.1991
        61Aleksandr EgorovAleksandr EgorovКоллега, Противник25.10.188323.02.1939
        62Leo TrotzkiLeo TrotzkiКоллега, Противник26.10.187921.08.1940
        63Зоя ЗарубинаЗоя ЗарубинаКоллега05.04.192023.01.2009
        64Aleksandr ShljapnikovAleksandr ShljapnikovКоллега, Единомышленник00.00.188502.09.1937
        65Николай  ВознесенскийНиколай ВознесенскийКоллега01.12.190301.10.1950
        66Александр ГоркинАлександр ГоркинКоллега24.08.189729.06.1988
        67Wiktor  GrischinWiktor GrischinКоллега18.09.191425.05.1992
        68Николай БулганинНиколай БулганинКоллега, Единомышленник11.06.189524.02.1975
        69Ян БерзінЯн БерзінКоллега13.11.188929.07.1938
        70Nikita KhrushchevNikita KhrushchevКоллега, Члены одной партии, Единомышленник15.04.189411.09.1971
        71Mihails KaganovičsMihails KaganovičsКоллега16.10.188801.07.1941
        72Екатерина ГорбманЕкатерина ГорбманЗнакомый00.00.188700.00.1959
        73George Bernard ShawGeorge Bernard ShawЗнакомый26.07.185602.11.1950
        74Ernests OzoliņšErnests OzoliņšЗнакомый03.08.188717.05.1942
        75Marfa BerijaMarfa BerijaЗнакомый00.00.1925
        76Upton Beall SinclairUpton Beall SinclairЗнакомый20.09.187825.11.1968
        77Поліна  ЖемчужинаПоліна ЖемчужинаЗнакомый, Единомышленник28.02.189701.04.1970
        78Исаак  ШтейнИсаак ШтейнЗнакомый00.00.190428.10.1936
        79Віконтеса Ненсі  АсторВіконтеса Ненсі АсторЗнакомый18.05.189702.05.1964
        80Karl  SelterKarl SelterЗнакомый24.06.189831.01.1958
        81Pawel SudoplatowPawel SudoplatowЗнакомый07.07.190724.09.1996
        82Петро КапицяПетро КапицяЗнакомый26.07.189408.04.1984
        83
        Andor HenckeЗнакомый14.07.189531.01.1984
        84Alexander ArossewAlexander ArossewЗнакомый25.05.189010.02.1938
        85Любов ОрловаЛюбов ОрловаЗнакомый11.02.190226.01.1975
        86Alexandra  KollontaiAlexandra KollontaiЗнакомый31.03.187227.03.1952
        87Walter NicolaiWalter NicolaiЗнакомый01.08.187304.05.1947
        88Владисла́в А́ндерсВладисла́в А́ндерсЗнакомый, Противник11.08.189212.05.1970
        89Надежда  Власик-МихайловаНадежда Власик-МихайловаЗнакомый00.00.1935
        90Olga ArossewaOlga ArossewaЗнакомый21.02.192513.10.2013
        91Ольга ЛепешинськаОльга ЛепешинськаЗнакомый28.09.191620.00.2008
        92Луї  АрагонЛуї АрагонЗнакомый03.10.189724.12.1982
        93Марк ЗборовскийМарк ЗборовскийЗнакомый27.01.190830.04.1990
        94Ганс  КребсГанс КребсЗнакомый04.03.189801.05.1945
        95Петро   ПавленкоПетро ПавленкоЗнакомый11.07.1899
        96Henri  BarbusseHenri BarbusseЗнакомый17.05.187330.08.1935
        97Александр  ТрояновскийАлександр ТрояновскийЗнакомый13.01.188223.06.1955
        98Elza GrundmaneElza GrundmaneЗнакомый04.05.189130.03.1931
        99Vladimir ZazubrinVladimir ZazubrinЗнакомый06.07.189528.09.1937
        100Невілл ЧемберленНевілл ЧемберленЗнакомый18.03.186909.11.1940
        101Вадим КозинВадим КозинЗнакомый03.04.190319.12.1994
        102Andrej TupolevAndrej TupolevЗнакомый10.11.188823.12.1972
        103Іван  АкуловІван АкуловЗнакомый24.01.188830.10.1937
        104Aleksejs  TolstojsAleksejs TolstojsЗнакомый10.01.188323.02.1945
        105Pavel RichagovPavel RichagovЗнакомый15.01.191128.10.1941
        106Владимир  ВинничевскийВладимир ВинничевскийЗнакомый00.00.192300.00.1940
        107Walentin  FalinWalentin FalinЗнакомый03.04.192622.02.2018
        108Juri LewitanJuri LewitanЗнакомый02.10.191404.08.1983
        109Aleksejs KaplersAleksejs KaplersЗнакомый, Противник11.10.190311.09.1979
        110Dawit  KandelakiDawit KandelakiЗнакомый00.00.189529.07.1938
        111Moura  BudbergMoura BudbergЗнакомый00.00.189200.00.1974
        112Кузьма  ДеревянкоКузьма ДеревянкоЗнакомый, Солдат00.00.190400.00.1954
        113Сария ЛакобаСария ЛакобаЗнакомый00.00.190416.05.1939
        114Jay   LovestoneJay LovestoneЗнакомый15.12.189707.03.1990
        115Andrejs  SverdlovsAndrejs SverdlovsЗнакомый17.04.191100.00.1969
        116Otto Wille KuusinenOtto Wille KuusinenЗнакомый04.10.188117.05.1964
        117Maksim AmmosovMaksim AmmosovЗнакомый, Члены одной партии22.12.189728.07.1938
        118Pjotr  OzupPjotr OzupЗнакомый21.07.188323.01.1963
        119Валерий  ЧкаловВалерий ЧкаловЗнакомый02.02.190415.12.1938
        120Герберт  УеллсГерберт УеллсЗнакомый21.09.186613.08.1946
        121Георгий БайдуковГеоргий БайдуковЗнакомый26.05.190728.12.1994
        122Erich HoneckerErich HoneckerЗнакомый, Единомышленник25.08.191229.05.1994
        123Armand HammerArmand HammerЗнакомый21.05.189810.12.1990
        124Евгения ЕжоваЕвгения ЕжоваЗнакомый00.00.190421.11.1938
        125Лев  МехлисЛев МехлисПодчиненный13.01.188913.02.1953
        126
        Алексей КорольковПодчиненный
        127
        Егор КузинПодчиненный00.00.1913
        128
        Владимир ШавринПодчиненный00.00.1872
        129
        Матрена БутусоваПодчиненный00.00.1906
        130
        Василий ТуковПодчиненный00.00.1910
        131
        Аким МатвеевПодчиненный00.00.1897
        132
        Иван ОрловПодчиненный00.00.1911
        133Генрих ЛюшковГенрих ЛюшковПодчиненный00.00.190019.08.1945
        134
        Владимир СмородинскийПодчиненный00.00.1904
        135
        Михаил СтаростинПодчиненный00.00.1911
        136
        Сергей ЕфимовПодчиненный00.00.1899
        137Alexander PoskrjobyschewAlexander PoskrjobyschewПодчиненный07.08.189103.01.1965
        138
        Петр ЛозгачевПодчиненный00.00.1912
        139Микола  ВласикМикола ВласикПодчиненный, Единомышленник22.05.189618.06.1967
        140
        Иван ДубининПодчиненный00.00.1897
        141
        Иван ХрусталевПодчиненный00.00.190723.12.1954
        142
        Александра БычковаПодчиненный00.00.1885
        143
        Александр КузнецовПодчиненный00.00.190317.12.1948
        144Karl PaukerKarl PaukerПодчиненный00.00.189314.08.1937
        145Васи́ль  Блохі́нВаси́ль Блохі́нПодчиненный, Единомышленник00.12.189503.02.1955
        146Mihails SuslovsMihails SuslovsПодчиненный21.11.190225.01.1982
        147Ivans JusisIvans JusisПодчиненный00.00.189104.02.1931
        148Mikhail  RyuminMikhail RyuminПодчиненный01.09.191322.07.1954
        149Сергій КругловСергій КругловПодчиненный02.10.190706.07.1977
        150Vladimirs VinogradovsVladimirs VinogradovsПодчиненный24.03.188229.07.1964
        151Alexei SchachurinAlexei SchachurinПодчиненный25.02.190403.07.1975
        152Семен  ІгнатьєвСемен ІгнатьєвПодчиненный14.09.190427.11.1983
        153Aleksiej NasiedkinAleksiej NasiedkinПодчиненный00.00.189726.01.1940
        154Walter  KrivitskyWalter KrivitskyПодчиненный28.06.189910.02.1941
        155Ivan   KonevIvan KonevПодчиненный28.12.189721.05.1973
        156Georgijs  KarpovsGeorgijs KarpovsПодчиненный07.06.189818.12.1967
        157Johann Adam WeishauptJohann Adam WeishauptУчитель05.02.174818.11.1830
        158Епископ ГермогенЕпископ ГермогенУчитель07.05.185829.06.1918
        159Nadezhda  KrupskayaNadezhda KrupskayaЧлены одной партии26.02.186927.02.1939
        160Виссарион ЛоминадзеВиссарион ЛоминадзеЧлены одной партии, Противник06.06.189700.01.1935
        161Matwei  SchkirjatowMatwei SchkirjatowЧлены одной партии, Единомышленник15.08.188318.01.1954
        162Микола  БурденкоМикола БурденкоЧлены одной партии03.06.187611.11.1946
        163Андрей АндреевАндрей АндреевЧлены одной партии, Единомышленник30.10.189505.12.1971
        164Marija  UļjanovaMarija UļjanovaЧлены одной партии18.02.187812.06.1937
        165Андрій ЖдановАндрій ЖдановЧлены одной партии26.02.189631.08.1948
        166Pēteris StučkaPēteris StučkaЧлены одной партии26.07.186525.01.1932
        167Михайло ФриновськийМихайло ФриновськийЕдиномышленник26.01.189804.02.1940
        168Иван  КсенофонтовИван КсенофонтовЕдиномышленник28.08.188423.03.1926
        169Омелян ЯрославськийОмелян ЯрославськийЕдиномышленник03.03.187804.12.1943
        170Павел  ШтернбергПавел ШтернбергЕдиномышленник00.00.186501.02.1920
        171Григорий  РогинскийГригорий РогинскийЕдиномышленник00.00.189500.00.1959
        172Федір ТолбухінФедір ТолбухінЕдиномышленник16.06.189417.10.1949
        173Александр  ФадеевАлександр ФадеевЕдиномышленник24.12.190113.05.1956
        174Яков АграновЯков АграновЕдиномышленник12.10.189301.08.1938
        175Павло ДроздецькийПавло ДроздецькийЕдиномышленник00.00.190300.07.1979
        176Манфред фон  АрденнеМанфред фон АрденнеЕдиномышленник20.01.190726.05.1997
        177Karl  BaumanKarl BaumanЕдиномышленник29.08.189214.10.1937
        178Mieczysław KozłowskiMieczysław KozłowskiЕдиномышленник13.01.187603.03.1927
        179Lev Kamenev (Rosenfeld)Lev Kamenev (Rosenfeld)Единомышленник18.07.188325.08.1936
        180Lew SzwarcmanLew SzwarcmanЕдиномышленник25.07.190720.04.1955
        181Georgi  DimitrovGeorgi DimitrovЕдиномышленник18.06.188202.07.1949
        182Joachim Von RibbentrovJoachim Von RibbentrovЕдиномышленник, Жертва30.04.189316.10.1946
        183Анатолий СофроновАнатолий СофроновЕдиномышленник19.01.191109.09.1990
        184Grigori SinowjewGrigori SinowjewЕдиномышленник23.09.188325.08.1936
        185Ро́за Люксембу́ргРо́за Люксембу́ргЕдиномышленник05.03.187115.01.1919
        186Alexei Iwanowitsch RykowAlexei Iwanowitsch RykowЕдиномышленник25.02.188115.03.1938
        187Александр  ЩербаковАлександр ЩербаковЕдиномышленник10.10.190110.05.1945
        188Kim Ir SenKim Ir SenЕдиномышленник15.04.191209.07.1994
        189Aleksandrs VasiļevskisAleksandrs VasiļevskisЕдиномышленник30.09.189505.12.1977
        190Robert  EicheRobert EicheЕдиномышленник12.08.189004.02.1940
        191Nikolajs JežovsNikolajs JežovsЕдиномышленник01.05.189504.02.1940
        192Iwan SerowIwan SerowЕдиномышленник25.08.190501.07.1990
        193Nikolajs ŠverņiksNikolajs ŠverņiksЕдиномышленник19.05.188824.12.1970
        194Болеслав БерутБолеслав БерутЕдиномышленник18.04.189212.03.1956
        195Andrejs VišinskisAndrejs VišinskisЕдиномышленник10.12.188322.11.1954
        196Anastas MikojanAnastas MikojanЕдиномышленник25.11.189521.10.1978
        197Gieorgij MalenkowGieorgij MalenkowЕдиномышленник08.01.190214.01.1988
        198Владислав СікорськийВладислав СікорськийПротивник20.05.188104.07.1943
        199Максим  ЛітвіновМаксим ЛітвіновПротивник17.07.187631.12.1951
        200Анна ПавловаАнна ПавловаПротивник01.01.189421.02.1938
        201Эдуард КандельЭдуард КандельПротивник14.08.192301.08.1990
        202Victor SergeVictor SergeПротивник30.12.189017.11.1947
        203Dmitrij FlorinskijDmitrij FlorinskijПротивник02.06.188920.02.1939
        204Leonid SerebrjakowLeonid SerebrjakowПротивник11.06.188801.02.1937
        205Адріан  ТопоровАдріан ТопоровПротивник05.09.189123.07.1984
        206Андрей ВоробьевАндрей ВоробьевПротивник01.11.192815.06.2020
        207Карл  КарлсонКарл КарлсонПротивник10.10.188822.04.1938
        208Uraz IsaevUraz IsaevПротивник00.00.189929.08.1938
        209Роман МалиновскийРоман МалиновскийПротивник18.03.187605.11.1918
        210Grigorij LeplevskijGrigorij LeplevskijПротивник01.05.188929.07.1938
        211Yanina ZhejmoYanina ZhejmoПротивник29.05.190929.12.1987
        212Mihail KolcovMihail KolcovПротивник12.06.189802.02.1940
        213Solomon Michailowitsch MichoelsSolomon Michailowitsch MichoelsЖертва16.03.189013.01.1948
        214Карл  РадекКарл РадекЖертва31.10.188519.05.1939
        215Григорий СокольниковГригорий СокольниковЖертва15.08.188821.05.1939
        216Josef  GrigulewitschJosef GrigulewitschСолдат05.05.191302.06.1988
        217Александр  ОрловАлександр ОрловСолдат21.08.189525.03.1973

        09.07.1903 | Future Soviet dictator Joseph Stalin was exiled to Siberia for 3 years

        Розмістити спогади

        13.01.1905 | 1905. gads 13. janvāra demonstrācija

        Nemieri jeb 1905. gada revolūcija Latvijā 1905. gadā sākās ar 13. janvāra (piekārtots pie datuma, ignorējot stilu, 26.1.1905 pēc jaunā) manifestāciju Rīgā, kuru, kā reakciju uz demonstrantu apšaušanu Sanktpēterburgā 9. janvārī, organizēja LSDP.

        Розмістити спогади

        25.06.1907 | Ограбление инкассаторской кареты в Тифлисе,организованное Сталиным

        Розмістити спогади

        07.11.1917 | The Bolsheviks storm the Winter Palace to begin the "October revolution"

        Розмістити спогади

        08.11.1917 | Ļeņins kļuva par Padomju Krievijas Tautas Komisāru padomes priekšsēdētāju

        Розмістити спогади

        18.01.1918 | Krievijā notiek trešais apvērsums pret Krievijas leģitīmām varas struktūrām: boļševiki pārtrauc Viskrievijas Satversmes sapulces darbību

        Розмістити спогади

        26.05.1918 | Georgia proclaimed itself as independent state

        Was invaded, occupied by Soviet Russia and incorporated in USSR in 1921

        Розмістити спогади

        05.09.1918 | Tautas komisāru Padome pieņem lēmumu par Sarkano teroru, kas faktiski rada iespēju nesodīti slepkavot jebkuru

        Impulss terora pastiprināšanai bija 1918.g. 30. augusta atentāts pret Ļeņinu, kurš tika ievainots. Šajās dienās cilvēku pūļa klātbūtnē kādā Maskavas parkā tika nošauti tieslietu un iekšlietu ministri u.c. vecā režīma amatpersonas. Zīmīgi, ka tieši šajā pašā datumā- 5.9.1793. gadā tika sākts Eiropā pirmais terors pret politiskajiem pretiniekiem- Robespjērs uzsāka teroru pret žirondistiem.

        Розмістити спогади

        05.12.1918 | Latvijā iebrūk Padomju Krievijas armija

        Розмістити спогади

        17.12.1918 | Krievijas hibrīdkari. Ar Krievijas lielinieku "brālīgu atbalstu" proklamēta "Latvijas savienotā komūna"

        Latvijas Sociālistiskā Padomju Republika (LSPR, dibināta kā "Latvijas savienotā komūna") bija sociālistiska valsts tagadējās Latvijas teritorijā, kura tika proklamēta Krievijā un izveidota pēc tam, kad Latvijas Republikas teritoriju okupēja Krievijas Sarkanās armijas spēki. Tas, ka Krievijas Sarkanarmijā dienēja arī daudz no impērijas laika palikušo, bieži marksistu apmuļķotu etnisko latviešu, nemaina notikuma būtību: "sarkanie strēlnieki" cīnījās pret Latvijas neatkarību, lai to atgrieztu Krievijas (lielinieku) impērijas sastāvā. LSPR 1918.—1920. g. pastāvēja līdztekus Latvijas Republikai ar Padomju Krievijas politisku, ekonomisku un militāru atbalstu. Latvijas Republikai izdevās atbrīvot savu teritoriju no Krievijas okupantiem ar citu valstu (Igaunijas, Polijas, Lielbritānijas; kopā 11 valstu) militāro palīdzību gada laikā 1920. gada sākumā.

        Розмістити спогади

        28.01.1919 | Padomju Krievijas okupētajā Latvijas teritorijas daļā (LSPR) sāk darboties kara revolucionārie tribunāli, čekas analogs

        Розмістити спогади

        14.02.1919 | The Polish-Soviet war started

        The Polish–Soviet War (February 1919 – March 1921) was an armed conflict that pitted Soviet Russia and Soviet Ukraine against the Second Polish Republic and the Ukrainian People's Republic over the control of an area equivalent to today's Ukraine and parts of modern-day Belarus. Ultimately the Soviets, following on from their Westward Offensive of 1918–19, hoped to fully occupy Poland. Although united under communist leadership, Soviet Russia and Soviet Ukraine were theoretically two separate independent entities since the Soviet republics did not unite into the Soviet Union until 1922.

        Розмістити спогади

        03.01.1920 | Brīvības cīņas: Latvieši un poļi atbrīvo Daugavpili no Krievijas iebrucējiem

        Sākas Latvijas un Polijas karaspēka ofensīva pret boļševikiem Latgalē. Latviešu un poļu vienotais karaspēks ieņem Daugavpili.

        Розмістити спогади

        09.05.1920 | Manifestācija Kijivā par godu tās atbrīvošanai no Krievijas boļševiku karaspēka

        Розмістити спогади

        15.08.1920 | Варшавська битва

        Варша́вська би́тва («Диво на Віслі», 1920) — вирішальна битва Радянсько-польської війни 1919–1921 років, у результаті якої Польща зуміла відстояти свою незалежність, завдавши поразки військам Радянської Росії.

        Розмістити спогади

        11.02.1921 | Krievijas Sarkanā Armija iebrūk Gruzijā

        Розмістити спогади

        25.02.1921 | Krievijas Sarkanā armija okupē Gruziju

        Розмістити спогади

        03.04.1922 | Joseph Stalin becames the first General Secretary of the Communist Party of the Soviet Union

        Розмістити спогади

        21.01.1924 | Vai Ļeņinam palikt mūžam dzīvam jeb laiks apbedīt?

        Latvijas okupācijas gados 21.janvāris kalendārā bija iezīmēts ar melnu krāsu. Šajā dienā mira cilvēks, ko šodien daudzi dēvē par visu pasaules nelaimju cēloni – tas Vladimirs Uļjanovs (Ļeņins). Viņa mirstīgās atliekas jeb pareizāk būtu teikt, tas, kas vispār no tām palicis pāri, vēl joprojām glabājas Maskavas sirdī – Sarkanā laukuma mauzolejā. Vai nebūtu pienācis laiks tās apbedīt?

        Розмістити спогади

        27.01.1924 | Funeral of Lenin

        Розмістити спогади

        28.08.1924 | Communist genocides. Georgia: August Uprising against Russian Soviet rule. Communists won. Executed 12,578, more than 20,000 deported

        Розмістити спогади

        27.12.1927 | И. В. Сталин объявил об окончании действия НЭПа.

        Розмістити спогади

        01.10.1928 | PSRS pieņem pirmo piecgades plānu

        Розмістити спогади

        21.10.1928 | Ļevs Trockis izplata aicinājumu pasaules komunistiem cīnīties pret Staļina plāniem

        Розмістити спогади

        15.04.1929 | Секретная война СССР в Афганистане. "Афганский поход Красной армии"

        Розмістити спогади

        31.05.1929 | Kazakh genocide: Soviets made artificial deficit of food. 1,5- 5 million deaths

        Розмістити спогади

        27.12.1929 | И. В. Сталин взялся «ликвидировать кулачество как класс».

        Розмістити спогади

        15.05.1930 | Начало работ т.н. "шарашкино контор"

        Розмістити спогади

        29.07.1931 | Čainskas sacelšanās

        Розмістити спогади

        02.02.1932 | Rīgā noslēgts Latvijas - Krievijas neuzbrukšanas līgums

        Latvijas Republikas Prezidents un Padomju Sociālistisko Republiku Savienības Centrālā Izpildu Komiteja, pamatodamies uz 1920.gada 11.augustā starp Latviju un Krievijas Sociālistisko Federatīvo Padomju Republiku noslēgto Miera līgumu, kas spēkā visā Padomju Sociālistisko Republiku Savienības teritorijā un kura visi noteikumi negrozāmi un uz visiem laikiem paliek par nesatricināmu pamatu Augsto līdzēju pušu attiecībās... ...vienojās par sekojošo:

        Розмістити спогади

        11.08.1932 | Письмо Сталина Кагановичу - начало Голодомора в Украине

        Розмістити спогади

        14.09.1932 | Дмитровлаг - один из трудовых концлагерей СССР

        Розмістити спогади

        22.11.1932 | День пам'яті жертв голодоморів

        Розмістити спогади

        10.03.1933 | Назинская трагедия - кровавое преступление коммунистов

        Розмістити спогади

        15.09.1933 | Генрих Ягода сообщил Сталину о раскрытии в Ленинграде «общества педерастов». Арестовано свыше 150 человек.

        Иосифу Сталину доложили о заговоре «общества педерастов», которые, действуя в контрреволюционных целях, заманивали в свои сети молодежь. Возмутившийся «отец народов» потребовал для виновников самого строгого наказания. Через три месяца был одобрен закон, предусматривавший тюремные сроки за мужеложество. Так в СССР началось уголовное преследование гомосексуалистов.

        Розмістити спогади

        07.05.1934 | Na rosyjskim dalekim wschodzie utworzono Żydowski Obwód Autonomiczny

        Żydowski Obwód Autonomiczny (Еврейская автономная область) – terytorium wchodzące w skład Federacji Rosyjskiej, stanowi część Dalekowschodniego Okręgu Federalnego. Od południa graniczy z Chinami (wzdłuż rzeki Amur), na zachodzie z obwodem amurskim, a na wschodzie z Krajem Chabarowskim.

        Розмістити спогади

        31.03.1935 | Stalin orders to start of political process against "Trotsky- Zinovjev- Kamenev group"

        Розмістити спогади

        07.04.1935 | Стaлин pазрешил рacстреливать дeтей с 12 лeт

        Розмістити спогади

        21.11.1935 | Первое присвоение звания Маршала Советского Союза

        Розмістити спогади

        26.11.1935 | Приняты изменения УК, разрешающие смертную казнь несовершеннолетних

        25.11.1935 в СССР принято Постановление ВЦИК, СНК РСФС изменяющие УК и разрешающие применение всех мер наказания, включая расстрел, к несовершеннолетним, начиная уже с 12 лет.

        Розмістити спогади

        25.08.1936 | Communist crimes. Execution of 16 of "Trotskyite-Zinovievite Terrorist Center"

        Розмістити спогади

        31.01.1937 | The exiled Soviet communist Leon Trotsky found political asylum in Mexico

        Розмістити спогади

        01.07.1937 | Ar Komunistiskās partijas CK rīkojumu sākās represijas. 2 gados "nacionālās operācijās" nogalina līdz 1.2 miljoniem, pārsvarā nacionālās minoritātes

        Lielais terors sākās ar PSKP CK telegrammām visām PSKP partiju nodaļām ar uzdevumu sagatavot "politiski neuzticamo" sarakstus. Drīz represijas pārgāja jaunā - nacionālā fāzē un par "neuzticamiem" tika uzskatīti visi nekrievi gan valsts pārvaldē, gan armijas vadībā un sākās "nacionālās operācijas", kuras skāra vairākus desmitus PSRS mazākumtautības (izņemot krievus). Vēlāk, 7 mazākumtautu pārstāvji no savām vēsturiskām dzīves vietām tika izsūtīti 100% Pēc padomju arhīvu datiem 1937.-1938. gadā NKVD arestēja 1 548 366 cilvēku, no kuriem 681 692 tika nošauti. Pēc citiem datiem šo divu gadu laikā nogalināto skaits ir lielāks - 950 000 līdz 1,2 miljoniem.

        Розмістити спогади

        03.07.1937 | Staļina telegramma visām Komunistiskās partijas apgabalu komitejām par terora sākšanu

        Розмістити спогади

        09.07.1937 | №1186/ш отпр. 09.07.1937г. про отстрел 3000 беларусов

        Розмістити спогади

        13.07.1937 | Izdota NKVD slepenā pavēle par nošaujamo kvotām pa PSRS reģioniem

        Розмістити спогади

        30.07.1937 | Наказ НКВС № 00447 -

        Розмістити спогади

        11.08.1937 | Początek eksterminacji Polaków zamieszkujących ZSRR

        Z mocy rozkazu nr 00485 ludowego komisarza spraw wewnętrznych Nikołaja Jeżowa z dnia 11 sierpnia 1937 roku rozpoczęła się eksterminacja Polaków zamieszkujących Związek Sowiecki. Czystka etniczna, o której mało się mówi.

        Розмістити спогади

        11.08.1937 | Genocide against non-russians in USSR. Polish Operation of the NKVD (1937–38).Order № 00485

        In the fourteen months after the adoption of Order № 00485, some 143,810 Polish people were taken into custody, of whom 139,885 were sentenced by extrajudicial organs, and 111,091 executed (nearly 80% of all victims)

        Розмістити спогади

        15.08.1937 | NKVD Order No. 00486 "About operation for repressions of viwes and children of traitors of motherland"

        «ОБ ОПЕРАЦИИ ПО РЕПРЕССИРОВАНИЮ ЖЕН И ДЕТЕЙ ИЗМЕННИКОВ РОДИНЫ» / (О выселении жен изменников родины, членов право-троцкистских шпионско-диверсионных организаций)

        Розмістити спогади

        17.08.1937 | USSR. Communist genocides against non-russians in USSR. Romanian operation. Executed (shot) 5439 Romanians

        Розмістити спогади

        21.08.1937 | USSR communists genocide actions against non-russians. 1st Korean Operation. Deported more than 170,000

        Розмістити спогади

        21.08.1937 | Padomju Savienībā tiek iznīcināti Polijas kompartijas līderi un biedri

        Розмістити спогади

        20.09.1937 | USSR communist genocides. Harbin Russians. Arrested 53 906

        Розмістити спогади

        30.10.1937 | Krievu komunistu veiktās genocīda akcijas. Baltkrievu inteliģences pārstāvju masu slepkavība Minskā

        Розмістити спогади

        30.11.1937 | USSR communists genocide against non-russians. Start of Latvian Operation. Order Nr. 49990. Prosecuted 21,300 Latvians, killed in 1937-38: 16,575

        Розмістити спогади

        11.12.1937 | Genocide against non-russians in USSR. Communist- NKVD Greek operation. Order Nr. 50215

        Розмістити спогади

        14.12.1937 | USSR communists genocide operations against non-russians. Finnish- Estonian Operation. Shot more than 17,000

        Розмістити спогади

        01.02.1938 | USSR communists genocide actions against non-russians. Bolgar and Makedonian operations. More than 14,000 deported

        Розмістити спогади

        16.02.1938 | USSR communists genocide actions against non-russians. Afgans Operation

        Розмістити спогади

        13.03.1938 | Завершился процесс по делу об «Антисоветском правотроцкистском блоке»

        Розмістити спогади

        26.05.1938 | Krievijas krievu (formāli PSRS) komunistu lēmums: "Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) о продлении национальных операций до 1 августа 1938 года"

        Uzsākot genocīda akcijas pret nekrievu tautām PSRS, komunistiskā partija sākumā nespēja noorganizēt pietiekami efektīvu to izpildi, tādēļ tika nolemts nekrievu tautību pārstāvju iznīcināšanas periodu pagarināt.

        Розмістити спогади

        11.11.1938 | Podpisano tajne porozumienie między NKWD i Gestapo

        Розмістити спогади

        23.08.1939 | Tiek parakstīts Eiropas "kreiso"- nacionālsociālistu un komunistu pakts ar tā slepenajiem pielikumiem par Eiropas pārdali

        Tiek parakstīts Nacistu—Komunistu pakts

        Розмістити спогади

        01.09.1939 | Invasion of Poland

        The Invasion of Poland, also known as the September Campaign or 1939 Defensive War (Polish: Kampania wrześniowa or Wojna obronna 1939 roku) in Poland and the Poland Campaign (German: Polenfeldzug) or Fall Weiß (Case White) in Germany, was an invasion of Poland by Germany, the Soviet Union, and a small Slovak contingent that marked the beginning of World War II in Europe. The German invasion began on 1 September 1939, one week after the signing of the Molotov–Ribbentrop Pact, while the Soviet invasion commenced on 17 September following the Molotov-Tōgō agreement which terminated the Russian and Japanese hostilities (Nomonhan incident) in the east on 16 September. The campaign ended on 6 October with Germany and the Soviet Union dividing and annexing the whole of Poland.

        Розмістити спогади

        03.09.1939 | British PM Neville Chamberlain announced 'Britain is at war with Germany' on BBC radio

        Розмістити спогади

        17.09.1939 | Вторгнення СРСР до Польщі

        Агресія СРСР проти Польщі (17 вересня 1939 — 6 жовтня 1939) — віроломний, без оголошення війни, збройний напад і окупація Червоною Армією (РСЧА) територій ІІ Речі Посполитої, здійснений СРСР в союзі за нацистською Німеччиною після початку Другої світової за попередньою злочинною змовою між СРСР і Третім Рейхом з порушенням низки міжнародних угод, якими було захищено Польщу. Зокрема Пакту Бріана — Келлоґа і «Протоколу Літвінова», Договору про ненапад між СРСР і Польщею і Конвенції про визначення агресії. Напад і подальша анексія спричинили тяжкі наслідки: зникнення з політичної карти світу цілої держави, масові арешти, етнічні чистки, Катинський розстріл, депортації народів, значне збільшення загальної чисельності населення, яке підпадало під сталінські репресії.

        Розмістити спогади

        19.09.1939 | Осташковський табір — радянський концентраційний табір для утримання польських військовополонених

        Розмістити спогади

        19.09.1939 | Otrās pasaules kara aizsācēji un sabiedrotie - Vācija un PSRS - uzsāk kopīgu Polijas pilsētas Ļvivas blokādi

        Ļvova (Ļviva) bija viena no lielākajām Polijas pilsētām ar vienu no lielākajiem garnizoniem. Atbilstoši 1932. gada miera līgumam ar PSRS, Polija neparedzēja uzbrukumu Polijai no PSRS puses, tādēļ visi aizsardzības plāni bija orientēti Rietumu virzienā- pret Vāciju. Saņemot ziņas, ka 17. septembrī PSRS bez kara pieteikuma iebrukusi Polijas teritorijā, Ļvovas garnizona pavēlniecība nevēlējās tam ticēt un sākotnēji pavēlēja poļiem apšaudīt tikai vācu spēkus, bet uz padomju spēku tuvošanos reaģēt tikai ar brīdinājumu. Vācu spēki ģen. Langnera vadībā piedāvāja Ļvovas garnizonam padoties un pilsētu nodot vāciešiem. Ar šādu pašu ultimātu pie poļiem vērsās arī Sarkanās armijas spēku vadība - komandarms Timošenko. Poļu vadība nepiekrita, bet uzsāka brīvprātīgo mobilizāciju un gatavojās pretuzbrukumam- bet tikai Rietumu virzienā.

        Розмістити спогади

        20.09.1939 | Battle of Grodno

        The Battle of Grodno took place between 21 September and 24 September 1939, during the Soviet invasion of Poland. It was fought between improvised Polish units under Gen. Wacław Jan Przeździecki and the Red Army of the Soviet Union, at the time in a non-aggression agreement with Nazi Germany under the Ribbentrop-Molotov Pact.

        Розмістити спогади

        22.09.1939 | Soviet - Nazi German Military Parade At Brest-Litovsk

        Розмістити спогади

        28.09.1939 | German–Soviet Treaty of Friendship, Cooperation and Demarcation

        The German–Soviet Treaty of Friendship, Cooperation and Demarcation (also known as the German–Soviet Boundary and Friendship Treaty) was a treaty signed by Nazi Germany and the Soviet Union on September 28, 1939 after their joint invasion and occupation of Poland. It was signed by Joachim von Ribbentrop and Vyacheslav Molotov, the foreign ministers of Germany and the Soviet Union respectively. The treaty was a follow up to the Molotov–Ribbentrop Pact, which the two countries had signed on August 23, prior to their invasion of Poland and the start of World War II in Europe. Only a small portion of the treaty was publicly announced.

        Розмістити спогади

        28.09.1939 | Otrais Pasaules karš. Varšavas kapitulācija

        Розмістити спогади

        01.10.1939 | 1.10.1939 sabiedrotie- Vācija un PSRS notur kopīgas militārās parādes iekarotās Polijas pilsētās Ļvovā, Grodņā, Pinskā

        Viena no pirmajām militārajām parādēm tika noturēta 1939.g. 22. septembrī abiem iekarotājiem satiekoties Brestā. Vēlāk, pēc Polijas pilnīgas iekarošanas abi sabiedrotie- PSRS un Vācija šo draudzību apliecinošo tradīciju praktizēja plašāk.

        Розмістити спогади

        05.10.1939 | Latvia and the Soviet Union agreed a "Mutual Assistance Treaty". It amounted to a Soviet military occupation. WW2

        Розмістити спогади

        18.10.1939 | Spotkanie Stalina i Hitlera we Lwowie

        Розмістити спогади

        24.10.1939 | PSRS un Vācija paraksta līgumu par naftas produktu un graudu piegādēm Vācijai

        Розмістити спогади

        15.11.1939 | W Kozielsku utworzono obóz koncentracyjny dla polskich jeńców wojennych

        19 września ludowy komisarz spraw wewnêtrznych Ławrentij Beria wydał rozkaz nr 0308, zgodnie z którym utworzono Zarząd NKWD ZSRR do Spraw Jeńców Wojennych (UPW – Uprawlenije po Diełam Wojennoplennych). Tym samym rozkazem polecono zorganizowanie ośmiu obozów jenieckich – ostaszkowskiego, juchnowskiego, kozielskiego, putywelskiego, kozielszczańskiego, starobielskiego, jużskiego i orańskiego. Tak zwaną obsługę operacyjno-czekistowską jeńców wojennych zajmował się Wydział Specjalny NKWD ZSRR. Do 23 września w Zarządzie ds. Jeńców został opracowany regulamin obozu dla jeńców wojennych. Przejściowo jeńcy byli gromadzeni w obozach rozdzielczych i 138 punktach odbiorczych, skąd następnie przekazywano ich do wyżej wymienionych obozów.

        Розмістити спогади

        26.11.1939 | Shelling of Mainila

        Розмістити спогади

        29.11.1939 | Rada Najwyższa ZSRR wydała dekret o przymusowym nadaniu obywatelstwa radzieckiego "byłym obywatelom polskim"

        Розмістити спогади

        30.11.1939 | Winter War

        Розмістити спогади

        14.12.1939 | PSRS tiek izslēgta no Nāciju Līgas par iebrukumu Somijā

        Розмістити спогади

        25.12.1939 | 2. Pasaules kara aizsācēju- Vācijas sociālistu un PSRS komunisti savstarpējie apsveikumi

        Розмістити спогади

        07.01.1940 | Winter War: The Finnish 9th Division stops and completely destroys the overwhelming Soviet forces on the Raate-Suomussalmi road

        Розмістити спогади

        10.01.1940 | USSR & Nazi Germany signed the German-Soviet Commercial Agreement under which we provided the Nazis raw materials for their war machine

        Розмістити спогади

        17.01.1940 | Политбюро ЦК КПСС приняло секретное решение об очередном отстреле своих товарищей

        Розмістити спогади

        10.02.1940 | Deportation of Poles from Soviet occupied Polish territories

        On 10th February 1940 the machinery of terror and national genocide started in territories of Poland, occupied by Soviet Union

        Розмістити спогади

        05.03.1940 | Massaker von Katyn

        Розмістити спогади

        03.04.1940 | Start of Katyn massacre

        The Katyn massacre, also known as the Katyn Forest massacre (Polish: zbrodnia katyńska, mord katyński, 'Katyń crime'; Russian: Катынский расстрел Katynskij ra'sstrel 'Katyn shooting'), was a mass execution of Polish nationals carried out by the People's Commissariat for Internal Affairs (NKVD), the Soviet secret police, in April and May 1940. The massacre was prompted by NKVD chief Lavrentiy Beria's proposal to execute all captive members of the Polish Officer Corps, dated 5 March 1940. This official document was approved and signed by the Soviet Politburo, including its leader, Joseph Stalin. The number of victims is estimated at about 22,000, with 21,768 being a lower limit.[1] The victims were murdered in the Katyn Forest in Russia, the Kalinin and Kharkiv prisons and elsewhere. Of the total killed, about 8,000 were officers taken prisoner during the 1939 Soviet invasion of Poland, another 6,000 were police officers, and the rest were arrested Polish intelligentsia the Soviets deemed to be "intelligence agents, gendarmes, landowners, saboteurs, factory owners, lawyers, officials and priests".

        Розмістити спогади

        14.04.1940 | Russians start deportations of 1,7 million Poles from occupied territories by USSR in 1939. 7% from deported were Jews

        Розмістити спогади

        27.05.1940 | Notiek pirmais atentāta mēginājums pret Ļevu Trocki

        Розмістити спогади

        15.06.1940 | PSRS Sarkanā Armija okupē Lietuvu

        Розмістити спогади

        17.06.1940 | Red Army of Soviet Union occupies Latvia, Estonia

        Розмістити спогади

        26.06.1940 | Strādnieku paradīzē: PSRS Augstākā padome, iekarojusi dažus kaimiņus, izdod lēmumu par pāreju uz 7 dienu astoņu stundu darba dienu. Darba kavējumi vairāk kā par 21 minūti- krimināli sodāmi

        Розмістити спогади

        26.06.1940 | USSR sends an ultimatum to Romania demanding that it cede the lands promised to Stalin under the Nazi-Soviet Pact

        Розмістити спогади

        05.08.1940 | Ar PSRS APP dekrētu tiek izveidota Latvijas PSR - Latvija tika inkorporēta PSRS sastāvā

        Розмістити спогади

        06.08.1940 | Igaunija tiek anektēta un iekļauta PSRS kā Igaunijas Padomju Sociālistiskā Republika

        Розмістити спогади

        20.08.1940 | W. Churchill the "Few Speech"

        Розмістити спогади

        07.09.1940 | Blitz. Krievu komunistu materiāli nodrošināta, Vācijas sociālistu armija sāk Londonas bombardēšanu. Bombardēšana turpinās 57 naktis bez pārtraukuma

        1940. gada 7. septembris Londonā bija silta, saulaina sestdienas pēcpusdiena. LaI gan bija pagājis gandrīz gads, kopš 23.08.1939 Vācija un PSRS bija noslēgušas līgumu par Eiropas pārdali un abas Pasaules karas uzsācējas jau gadu karoja Polijā, Somijā, Anglijā nekas neliecināja par karu. Taču Vācija bija sagatavojusi vienu no lielākajiem gaisa uzbrukumiem "Anglijas sirdij"- Londonai. Bombardēšana 7. septembrī ilga 9 stundas.

        Розмістити спогади

        12.11.1940 | German–Soviet Axis talks

        Розмістити спогади

        06.04.1941 | WW2: Nazi Germany launched "Operation 25": the invasion of Yugoslavia and "Operation Marita": the invasion of Greece

        Розмістити спогади

        13.04.1941 | Japāna un PSRS paraksta neuzbrukšanas līgumu

        Розмістити спогади

        25.05.1941 | Uz Staļina galda nonāk latviešu dubultaģenta Licejista ziņojums ar brīdinājumu par Hitlera nodomu uzbrukt Padomju Savienībai

        Розмістити спогади

        10.06.1941 | Rūdolfs Hesa ierašanās Lielbritānijā

        Розмістити спогади

        12.06.1941 | Soviet genocide actions. Moldova June deportations. 29,839 Moldova Romanians deported

        Розмістити спогади

        14.06.1941 | Juuniküüditamine

        Розмістити спогади

        22.06.1941 | Operation Barbarossa

        Розмістити спогади

        25.06.1941 | WWII. PSRS atkārtoti uzbrūk Somijai. Sākās Turpinājuma karš

        Розмістити спогади

        26.06.1941 | Soviet planes bomb Kassa, giving Hungary the impetus to declare war the next day

        now Košice, Slovakia

        Розмістити спогади

        27.06.1941 | Ungārija piesaka karu Padomju Savienībai

        Розмістити спогади

        01.07.1941 | Rīgu okupē vācu karaspēks

        Розмістити спогади

        13.07.1941 | WW2: Britain and the Soviet Union signed a mutual aid pact to support each other in WW2

        Розмістити спогади

        16.07.1941 | В СССР восстановлен институт военных комиссаров

        Институт военных комиссаров вновь был введён (восстановлен) указом Президиума ВС СССР от 16 июля 1941 года на основании решения Политбюро ЦК ВКП(б).

        Розмістити спогади

        11.08.1941 | Na rozkaz Józefa Stalina, w odwecie za zbombardowanie Moskwy przez Luftwaffe, 10 radzieckich bombowców wystartowało z Leningradu w celu odwetowego zbombardowania Berlina. Do celu dotarło 6 z nich, a powróciły 2

        22 lipca 1941 Luftwaffe dokonało pierwszego nocnego bombardowania Moskwy. W odpowiedzi Stalin wydał rozkaz, dowódcy 81. Dywizji Lotniczej, dokonania nalotu na Berlin. W akcji, która odbyła się w nocy z 10 na 11 sierpnia 1941, wzięły udział samoloty z 432 Pułku Ciężkich Bombowców.

        Розмістити спогади

        16.08.1941 | Józef Stalin wydał Rozkaz nr 270, który nakazywał żołnierzom i komisarzom walczyć do końca pod groźbą śmierci dla nich i kary pozbawienia wolności dla ich rodzin

        Розмістити спогади

        18.08.1941 | PSRS komunistu kara noziegumi. No nacistiem bēgošā krievu armija uzspridzina Dņepras HES, nogalinot ap 100,000 ukraiņu

        Розмістити спогади

        11.09.1941 | Медведівський розстріл (Орловський розстріл)

        Розмістити спогади

        30.10.1941 | Rūzvelts nolemj iedalīt 1 miljardu dolāru lielu palīdzību PSRS karam pret tās kādreizējo sabiedroto un otru Otrā Pasaules kara uzsācēju- Vāciju

        Розмістити спогади

        17.11.1941 | приказ ставки верховного главнокомандования №0428 от 17.11.1941г

        Розмістити спогади

        03.12.1941 | General Anders meets Stalin

        Розмістити спогади

        24.01.1942 | World War II: The Allies bombard Bangkok, leading Thailand to declare war against the United States and United Kingdom.

        Розмістити спогади

        30.01.1943 | Staļingradā (Volgogradā) kapitulē 6. vācu armija. Lūzums 2. Pasaules kara gaitā, vācieši sāk atkāpties

        Розмістити спогади

        19.04.1943 | Cекретное постановление Совнаркома от 19 апреля 1943 года об управлении контрразведки СМЕРШ

        При выполнении боевых операций, а также в любых других условиях бойцы СМЕРШа не имели права уклоняться от боя ни на своей, ни на немецкой стороне.

        Розмістити спогади

        26.04.1943 | Stalin breaks off relations with Polish Government in exile after Poles demand answers over Katyn

        Розмістити спогади

        14.05.1943 | W Sielcach nad Oką sformowano 1. Dywizję Piechoty im. Tadeusza Kościuszki

        1 Warszawska Dywizja Piechoty im. Tadeusza Kościuszki (1 DP) – związek taktyczny piechoty ludowego Wojska Polskiego. Dywizja została sformowana w maju 1943, w Sielcach nad Oką jako 1 Polska Dywizja Piechoty im. Tadeusza Kościuszki. Chrzest bojowy przeszła pod Lenino. W 1944 walczyła pod Puławami i o Pragę. Od lutego 1945 walczyła o Wał Pomorski, forsowała Odrę oraz wzięła udział w szturmie Berlina. Za udział w wojnie odznaczona złotym krzyżem orderu Virtuti Militari, Orderem Krzyża Grunwaldu III klasy oraz radzieckimi odznaczeniami: Orderem Czerwonego Sztandaru i Orderem Kutuzowa II stopnia.

        Розмістити спогади

        28.11.1943 | Sākās Teherānas konference

        Iespējams, viena no 20.gs. Rietumu civilizēto valstu kļūdām- atbalstot tikai vienu no 2 totalitārajiem režīmiem, kuri aizsāka 2. Pasaules karu, tika radīts pamats tālākai nestabilitātei Eiropā, kuras sekas jūtamas vēl šodien.

        Розмістити спогади

        01.12.1943 | Beidzas Teherānas konference

        Розмістити спогади

        28.12.1943 | Genocide actions against non-russians. Operation Ulusy. 91,900 Kalmyks deported

        Розмістити спогади

        23.02.1944 | Депортація чеченців та інгушів

        Розмістити спогади

        27.02.1944 | Khaibakh massacre

        Розмістити спогади

        08.03.1944 | Soviet genocides. Balkar operation. 37,713 persons deported

        In 1944, the Soviet communist government forcibly deported almost the entire Balkar population to Kazakhstan, Kyrgyzstan and Omsk Oblast in Siberia.

        Розмістити спогади

        09.03.1944 | Soviet "March Bombings" of Tallinn in World War II

        Розмістити спогади

        11.05.1944 | The decision of deportation of Crimean Tatars

        The state-organized and forcible deportation of the Crimean Tatars from the Crimean Peninsula by the Soviet Union in 1944 was ordered by Joseph Stalin as a form of collective punishment for alleged collaboration with the Nazi occupation regime in Taurida Subdistrict during 1942-1943. The event is also known as Sürgünlik in Crimean Tatar (meaning "exile")

        Розмістити спогади

        18.05.1944 | Communist acts of genocide: Deportation of Crimean Tatars. 228,543 deported

        According to order Nr. ГОКО-5859 (Постановление Государственного Комитета Обороны СССР № от 11 мая 1944), in the early morning of 18.05.1944 deportation of Crimean Tatar begun. Altogether 228,543 crimeans (including all Crimean tatars) were deported. At that time there were about 20,000 Crimean Tatars serving in Soviet army in WWII. After WWII they were forbidden to return to their homes. Even after Stalin's death, Crimea was kept as a restricted zone for Tatars, and mainly Russians were allowed to live here until 1989 (only on 14.05.1990 when re-emigration Program was established). Crimean Tatars make only 12% from Russian occupied Crimea population today

        Розмістити спогади

        22.06.1944 | Operation Bagration

        Розмістити спогади

        11.10.1944 | PSRS okupē un iekļauj Tivas republiku Krievijas sastāvā

        Розмістити спогади

        13.10.1944 | Vācijas okupācijas spēkus Rīgā bez cīņas nomaina PSRS okupācijas spēki un paliek 50 gadus

        Розмістити спогади

        14.11.1944 | Armed Forces of the Committee for the Liberation of the Peoples of Russia (VS-KONR) established

        Розмістити спогади

        04.02.1945 | Yalta Conference

        The Yalta Conference, sometimes called the Crimea Conference and codenamed the Argonaut Conference, held February 4–11, 1945, was the World War II meeting of the heads of government of the United States, the United Kingdom and the Soviet Union, represented by President Franklin D. Roosevelt, Prime Minister Winston Churchill and Premier Joseph Stalin, respectively, for the purpose of discussing Europe's post-war reorganization. The conference convened in the Livadia Palace near Yalta in Crimea.

        Розмістити спогади

        13.02.1945 | Luftangriffe auf Dresden

        Розмістити спогади

        09.05.1945 | 2. Pasaules kara beigas Eiropā

        Розмістити спогади

        21.06.1945 | End of Trial of the Sixteen in Moscow

        The Trial of the Sixteen (Polish: Proces szesnastu) was a staged trial of 16 leaders of the Polish Underground State held by the Soviet Union in Moscow in 1945.

        Розмістити спогади

        17.07.1945 | Allied leaders met at Potsdam to decide Germany's post-war future

        Churchill, Truman & Stalin

        Розмістити спогади

        17.07.1945 | Soviet genocide operations against non-russians. July deportation. 6,320 Lithuanians deported

        July 17 – September 3, 1945. 6,320 Lithuanian citizens deported by USSR communists to Komi ASSR, Sverdlovsk Oblast, Molotov Oblast

        Розмістити спогади

        25.07.1945 | Ended of Augustów roundup (Small Katyn)

        The Augustów roundup (Polish: Obława augustowska) was a military operation against the Polish World War II anti-communist partisans and sympathizers following the Soviet takeover of Poland. The operation was undertaken by Soviet forces with the assistance of Polish communist units, and conducted from July 10 to July 25, 1945 in Suwałki and Augustów region (Podlasie) of northern People's Republic of Poland. Out of 2,000 arrested by the Soviet forces, about 600 have disappeared. They are presumed to have been executed and buried in an unknown location in present-day Russia.[2] Polish Institute of National Remembrance has declared the 1945 Augustów roundup "the largest crime committed by the Soviets on Polish lands after World War II". The crime has been called "second Katyn", "small Katyn", "little Katyn" or "Podlaski Katyn", in reference to the Katyn massacre, the Soviet execution of about 20,000 Polish soldiers and intellectuals that occurred in the early 1940s.

        Розмістити спогади

        02.08.1945 | The Potsdam Conference ended. It agreed provisional plans to administer post-war Germany and punish Nazi war criminals

        Розмістити спогади

        06.08.1945 | Atomic bombings of Hiroshima and Nagasaki

        Розмістити спогади

        02.09.1945 | Капітуляція Японії

        Капітуляцією Японії було припинено воєнні дії у Другій світовій війні. До кінця липня 1945 Імператорський японський флот втратив свою боєздатність, виникла загроза вторгнення союзників на територію Японії. У той час як публічними заявами оголошувався намір воювати до кінця, члени Вищої воєнної ради Японії («Великої шістки») таємно пропонували нейтральному Радянському Союзу тимчасову мирну угоду на вигідних для себе умовах. Тим часом Радянський Союз готувався до нападу на Японію задля виконання умов Тегеранської та Ялтинської конференцій.

        Розмістити спогади

        05.03.1946 | V. Čērčils Fultonā, ASV, paziņo, ka Eiropa sadalīta ar "Dzelzs priekškaru"

        Розмістити спогади

        07.04.1946 | Okupētais Kēningsbergas (Kaļiņingradas) apgabals tiek iekļauts PSRS. Visi iedzīvotāji tiek padzīti

        Розмістити спогади

        11.04.1947 | Ar PSRS "brālīgu atbalstu" Polijā varu pārņem komunisti

        Розмістити спогади

        23.12.1947 | PSRS pieņem lēmumu par 9. maija noteikšanu par darba dienu

        Розмістити спогади

        12.01.1948 | Убийство Соломона Михоэлса

        Розмістити спогади

        14.05.1948 | Tiek dibināta ebreju valsts - Izraēla

        Розмістити спогади

        17.05.1948 | The Soviet Union recognised the new state of Israel

        Розмістити спогади

        23.05.1948 | Soviet genocide. Operation "Vesna". 40,002 lithuanian farmers deported in 48 hours

        Operation Vesna (Spring) was one of series of 35 mass deportations from Lithuania during occupation. Deported persons mainly came from Lithuanin farmlands.

        Розмістити спогади

        14.12.1948 | Постановления секретариата ЦК ВКП(б) о грубой политической ошибке, касательно "12 стульев" и "Золотого теленка"

        Розмістити спогади

        25.03.1949 | Märzdeportationen 1949 im Baltikum

        Die Märzdeportationen 1949 waren Massendeportationen von Einwohnern der baltischen Staaten in entlegene Gebiete der Sowjetunion. Die Verhaftungen fanden vom 25. bis 28. März 1949 statt. Betroffen von den sowjetischerseits „Operation Priboi“ (Brandung, Oперация Прибой) genannten Massnahmen waren etwa 90.000 Menschen. Aufgrund der hohen Sterblichkeitsrate der Opfer wird die Aktion in verschiedenen Publikationen als Genozid eingestuft.[1] In einem Urteil von 2006 bezeichnete der Europäische Gerichtshof für Menschenrechte die Vorgänge als Verbrechen gegen die Menschlichkeit.

        Розмістити спогади

        31.03.1949 | Vinstons Čērčils paziņo, ka A-bumba bija vienīgais šķērslis, kāpēc PSRS neiekaroja pārējo Eiropu

        Розмістити спогади

        07.07.1949 | Радянська Депортація Бессарабії і Північної Буковини - Операція «Південь»

        Розмістити спогади

        29.08.1949 | Der erste Test Sowjetisches Atombomben

        Розмістити спогади

        06.04.1950 | Ar slepenu PSRS MP lēmumu deportētie un pagaidus nomitinātie tika uzskatīti par izsūtītiem uz mūžu

        Розмістити спогади

        02.04.1951 | Communist crimes: Operation "North" started in USSR. 8576 deported

        Operation North (Russian: Операция "Север") was the code name assigned by the USSR Ministry of State Security to massive deportation of Jehovah's Witnesses and their families to Siberia in the Soviet Union on 1–2 April 1951,

        Розмістити спогади

        20.09.1951 | Soviet genocides. September Operation. 3,087 Lithuanians deported to Irkutsk oblast

        Розмістити спогади

        23.01.1952 | Soviet Genocides. January deportation. 2,195 Lithuanians deported to Krasnoyarsk krai

        Розмістити спогади

        12.08.1952 | Communist crimes. Jewish operation. JAF. Night of the Murdered Poets

        holocaust, antisemitism

        Розмістити спогади

        13.01.1953 | Dziennik Prawda poinformował o wykryciu rzekomego spisku lekarzy kremlowskich

        Spisek lekarzy kremlowskich – jedna z największych prowokacji politycznych w ZSRR o kontekście antysemickim, mająca miejsce w latach 1952-1953, niezakończona wskutek śmierci jednego z głównych jej inspiratorów, Józefa Stalina. Jej głównym celem politycznym było rozpętanie powszechnego terroru i kolejnych czystek (wzorowanych na czystkach stalinowskich z lat 1936-1938) w KPZR i strukturach państwowych ZSRR.

        Розмістити спогади

        13.01.1953 | Communist crimes: the "Doctors' plot" affair

        Розмістити спогади

        26.05.1953 | Норильское восстание

        Розмістити спогади

        15.07.1953 | Beidzas Korejas karš

        Розмістити спогади

        07.09.1953 | Nikita Krushchev was elected as the first secretary of the Communist Party of the Soviet Union

        Розмістити спогади

        24.08.1954 | Communist Control Act of 1954

        Розмістити спогади

        10.08.1955 | Секретный бордель высших руководителей СССР - Дело гладиаторов

        Розмістити спогади

        14.02.1956 | XX съезд КПСС - осуждение культа личности Сталина

        Розмістити спогади

        25.02.1956 | Nikita Khrushchev sensationally denounced Josef Stalin in a speech at a Communist Party congress in Moscow

        Розмістити спогади

        09.03.1956 | Asiņainie protesti Tbilisi

        Розмістити спогади

        30.10.1961 | Tested the Soviet "Tsar Bomba"

        Розмістити спогади

        30.10.1961 | PSKP Kongress nolemj novelt no PSKP vainu par miljoniem noslepkavoto uz mirušo Josifu Staļinu

        Розмістити спогади

        31.10.1961 | Staļins tiek aizvākts no Ļeņina mauzoleja

        Розмістити спогади

        31.08.1972 | W katastrofie samolotu Ił-18 pod Magnitogorskiem zginęło 101 osób

        Розмістити спогади

        13.04.1990 | PSRS oficiāli atzīst NKVD vainu Katiņas masu slepkavībā

        Розмістити спогади

        30.10.1990 | На Лубянской площади в Москве установлен Соловецкий камень в память о жертвах политических репрессий

        Розмістити спогади

        26.12.1991 | PSRS oficiāli beidz pastāvēt

        Розмістити спогади

        01.02.2011 | Десталинизации россиского общества Караганова

        Розмістити спогади

        07.10.2014 | Andrejs Fursovs: Kurš pārvalda pasauli

        Розмістити спогади

        29.10.2017 | Ксения Собчак о Сталине

        Розмістити спогади

        14.11.2021 | Aivars Borovkovs: Runājiet ar vecākiem un vecvecākiem, kamēr viņi vēl dzīvi

        “Izmantojiet laiku. Kamēr vēl iespējams – parunājiet ar saviem vecākiem un vecvecākiem. Uzziniet par notikumiem, piemēram, “Hruščova atkušni”, Atmodas laiku. Ja atrodat kādus fotoattēlus – saglabājiet tos. Jo cilvēki un lietas aiziet, pazūd. Daudziem mājās ir atmiņu krājumi, kas nevienam nav vajadzīgi. Un tomēr... tie ir vajadzīgi. Tā ir tautas atmiņa, kas jāuzkrāj,” aicina Aivars Borovkovs, jurists, fotogrāfs, dzīvnieku tiesību aizstāvis un – kopā ar kolēģi Ainaru Brūveli – pasaules kultūrvēsturiskās enciklopēdijas “timenote.info” veidotājs. Tumšajā veļu laikā – domāsim kopā.

        Розмістити спогади

        Ключові слова