Андрій Жданов
- Дата народження:
- 26.02.1896
- Дата смерті:
- 31.08.1948
- По батькові:
- Олександрович
- Додаткові імена:
- Andrei Schdanow, Andrei Zhdanov, Андрей Жданов, Андрей Александрович Жданов, Andrei Alexandrovich Zhdanov, Andrei Alexandrowitsch Schdanow, Andreï Jdanov, Andreï Aleksandrovitch Jdanov, Andrejus Ždanovas, Andriej Ż
- Категорії:
- Державний та компартійний діяч, Заступник, Організатор/учасник репресії, Полководець, Член ЦК КПРС
- Громадянство:
- російська
- Кладовище:
- Kremlin Wall Necropolis
Жданов Андрій Олександрович (рос. Жданов Андрей Александрович; * 14 (26) лютого 1896, Маріуполь — † 31 серпня 1948, Валдай) — радянський державний та партійний діяч. Ініціатор ідеологічної кампанії, спрямованої проти діячів науки та культури, що отримала назву «ждановщина».
Життєпис
Андрій Олександрович Жданов народився 26 лютого 1896 року в місті Маріуполь Катеринославської губернії в родині інспектора народних училищ. Прадід Андрія Жданова був ректором Московської духовної академії.
Отримати повноцінну освіту через ранню втрату батька Жданов не зміг. 5 років він навчався у Тверському реальному училищі, півроку — в Московському сільськогосподарського інституті та чотири місяці у 3-ій Тифліській школі прапорщиків. В 1915 році вступив до ВКП (б). 1916 року був Жданов призваний до армії. У червні 1918 року розпочав службу в лавах РСЧА. Того ж року його було обрано до Тверського губернського комітету партії.
У 1922 році Жданов очолив Тверський губернський виконавчий комітет. Член ЦК ВКП (б) з 1927 року. 1935 року увійшов до складу Військової ради Ленінградського військового округу.
Ставши соратником Сталіна, Жданов брав участь у організації репресій. У роки Великого терору він особисто візував розстрільні списки; на його рахунку 176 таких підписів.
В 1939 році Жданов став членом Політбюро ЦК ВКП (б). Брав участь у радянсько-фінській війні та обороні Ленінграда. Отримав звання генерал-полковника.
Помер 31 серпня 1948 року, перебуваючи на лікуванні біля озера Валдай. Похований на некрополі біля Кремлівської стіни.
«Ждановщина»
В 1946 році Жданов очолив кампанію з посилення партійного контролю над інтелектуальним життям країни, що включала в себе звинувачення у відхиленні від генеральної лінії партії та переслідування митців. Нещадній критиці та звинуваченням з 1947 року і вже після смерті Жданова піддавались, в тому числі, і українські культурні діячі, зокрема, колективи журналів «Перець» та «Дніпро», письменники Максим Рильський, Олександр Довженко, Володимир Сосюра та інші.
Пам'ять
В 1948 році на честь Андрія Жданова було назване його рідне місто Маріуполь. Того ж року було випущено поштову марку, присвячену партійному діячу. Іменем Жданова називались чимало населених пунктів, вулиць, промислових об'єктів та освітніх закладів по всьому СРСР, в тому числі, і в Українській РСР.
У 1988 році, у зв'язку з політикою Перебудови, діяльність Жданова була офіційно засуджена керівництвом КПРС, внаслідок чого більшість об'єктів, названих на честь нього, були перейменовані. 1989 року місту Маріуполь було повернуто колишню назву.
Вулиці та об'єкти, які раніше називались або досі названі на честь Андрія Жданова:
- Санкт-Петербурзький державний університет
- Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)
- Вулиця Жданова (Київ)
- Вулиця Жданова (Сміла)
- Вулиця Зоряна (Новомиргород)
Джерело: wikipedia.org
назва | з | до | зображень | мови | |
---|---|---|---|---|---|
The residence of the president of the Russian Federation - Dolgiye Borody | en, lv, ru |
Iм'я зв'язок | Тип відносин | Опис | ||
---|---|---|---|---|
1 | Yuri Zhdanov | Син | ||
2 | Світлана Аллілуєва | невестка | ||
3 | Константин Кузаков | Друг, Коллега | ||
4 | Лидия Тимашук | Знакомый | ||
5 | Jakow Etinger | Знакомый | ||
6 | Vladimirs Vinogradovs | Подчиненный | ||
7 | Сергій Кіров | Члены одной партии | ||
8 | Йо́сип Ста́лін | Члены одной партии | ||
9 | Георгий Александров | Члены одной партии | ||
10 | Андрей Андреев | Члены одной партии | ||
11 | Mihails Suslovs | Члены одной партии | ||
12 | Михайло Фриновський | Единомышленник | ||
13 | Александр Щербаков | Единомышленник | ||
14 | Georgi Alexandrow | Противник | ||
15 | Alexander Poskrjobyschew | Противник | ||
16 | Лаврентій Берія | Противник | ||
17 | Gieorgij Malenkow | Противник | ||
18 | Карл Карлсон | Противник | ||
19 | Anna Achmatowa | Жертва | ||
20 | Георгій Лангемак | Жертва | ||
21 | Михайло Зощенко | Жертва | ||
22 | Eduard Pramnek | наступник |