Карл Густав Маннергейм

Ка́рл Гу́став Емі́ль Маннерге́йм (швед. Carl Gustaf Emil Mannerheim, * 4 (16) червня 1867 — † 27 січня 1951) — барон, державний та військовий діяч Фінляндії, президент Фінляндії (1944), фельдмаршал Фінляндії (1933), з 1942 — маршал Фінляндії (почесне звання).

Навчання

Навчався у військовому училищі в Гаміна, Гельсінгфорському університеті, у 1889 році закінчив Миколаївське кавалерійське училище.

Військова служба у Росії

Служив у 15 Олександрійському драгунському полку, Лейб-гвардійському полку. У 1903 за рекомендацією генерала Брусилова та князя Ніколая Романова барон Маннергейм отримав призначення командира зразкового ескадрону гвардійського офіцерського училища.

Під час російсько-японської війни подався (погодився брати участь) добровольцем на фронт. Служив підполковником 52-го драгунського Ніжинського полку, у 1905 за успішні розвідувальні операції Маннергейма підвищено до полковника.

1906–1908 роки Маннергейм провів у віддалених районах Китаю, де разом із етнографічними дослідженнями виконував таємні доручення російського генерального штабу. Його спогади про експедицію було опубліковано в 1940 році.

Далі Маннергейм командував послідовно 13-м Володимирським уланським полком, Лейб-гвардії Його Величності уланським полком, Особливою лейб-гвардії Його Величності Варшавською кавалерійською бригадою. Мав чин генерал-майора.

З перших днів Першої світової війни Варшавська кавалерійська бригада під командою Маннергейма вела бої проти військ Австро-Угорщини, за що Маннергейма нагороджено орденом Святого Георгія. У 1915 Маннергейм отримав під своє командування 12 кавалерійську дивізію, якою й командував до середини 1917 року. Після поранення його усунули від командування, Маннергейм вирушив до Одеси на лікування. Під час служби в Росії познайомився з Павлом Скоропадським. Наприкінці 1917 повернувся на батьківщину, до Фінляндії.

Служба у Фінляндії

У січні 1918 р. року Маннергейма призначено головнокомандувачем ще не створеної фінської армії. Вже наприкінці місяця підрозділи фінського шюцкору (сил самооборони) під безпосереднім керівництвом Маннергейма роззброїли та розформували підлеглі більшовикам військові частини, розташовані на півночі Фінляндії. До березня військо було сформовано та підготоване до ведення бойових дій. Протягом двох місяців фінська армія під головуванням Маннергейма розгромила розташовані у південній Фінляндії загони червоної гвардії.

Втім, наприкінці травня 1918 року Маннергейм подав у відставку з посту головнокомандувача, можливо через незгоду з німецько-орієнтованою політикою уряду. Далі Маннергейм діяв як неофіційний, а згодом — офіційний представник Фінляндії у Франції та Великій Британії. У грудні 1918 р. фінський парламент обрав Маннергейма на пост реґента — тимчасового глави Фінляндської держави. Після прийняття парламентом конституції склав із себе реґентські повноваження.

У 1920–1930 роки Маннергейм займається найрізноманітнішою діяльністю: відвідує з напівофіційними візитами Францію, Польщу та інші країни Європи, Індію, бере участь у керівництві шюцкором, в управлінні комерційними банками, громадською діяльністю, обіймає посаду голови Червоного Хреста Фінляндії. У 1931 р. приймає пропозицію стати президентом державного комітету оборони Фінляндії, в 1933 р. Маннергейму присвоєне військове звання маршала.

Напередодні радянсько-фінської війни

До 1930-х років зовнішня політика Радянського Союзу досягла чималих успіхів: європейські країни визнали СРСР та встановили із ним дипломатичні стосунки. Радянський Союз навіть вступив до Ліги Націй. Для Фінляндії все це створювало серйозну небезпеку, апетити СРСР щодо Фінляндії були давно відомі, а в умовах загострення конфронтації між англо-французьким блоком і Німеччиною Фінляндія могла опинитися у можливому конфлікті з СРСР віч-на-віч, без допомоги з боку західних держав.

Тож очоливши комітет оборони Фінляндії Маннергейм реформує наземні війська та шюцкор, чим значно підвищує їхню боєздатність. Також він розпочинає будівництво знаменитої низки укріплень на півдні країни, які пізніше дістали неофіційну назву «Лінія Маннергейма». Маннергейм веде активні переговори з майже всіма країнами Європи, шукає допомоги у можливому протистоянні з Радянським Союзом.

Друга світова: Радянсько-фінська (зимова) війна

Після підписання між СРСР та Німеччиною Пакту Молотова-Ріббентропа війна стала неминучою. 30 листопада 1939 року, на другий день війни, маршала Маннергейма призначено верховним головнокомандувачем армії Фінляндії. Під керівництвом Маннергейма фінські війська зуміли витримати перший, найпотужніший удар червоної армії та успішно вести бойові дії проти набагато численішого супротивника. Одночасно Маннергейм активно листується з главами європейських держав, намагається домогтися від них військової або хоча б матеріальної підтримки. Ця діяльність не досягає мети — через різні причини ні Англія, ні Франція, ні навіть Швеція не можуть надати вагомої допомоги фінам.

У лютому 1940 р. червона армія таки досягає значного успіху — першу смугу «Лінії Маннергейма» прорвано, фінські війська змушені відступати. 9 березня Маннергейм рекомендує уряду Фінляндії шукати будь-яких шляхів до миру — резерви вичерпано, виснажена армія нездатна довго тримати фронт проти значно сильнішого супротивника.

13 березня у Москві було підписано мирну угоду, на висунутих СРСР умовах.

Друга світова: Проти СРСР — разом із Німеччиною

Змушена передати Радянському Союзу велику частину території, Фінляндія прагне відновити втрачені кордони. Одночасно дуже зросла популярність Маннергейма в суспільстві та уряді — будь-які важливі державні рішення приймаються тепер тільки за його згоди. У Фінляндії не відмінено воєнний стан, тож Маннергейм відновлює армію та розпочинає будівництво нової лінії укріплень — тепер на новому кордоні. Тим часом Радянський Союз користується новою ситуацією та висуває нові вимоги до Фінляндії. Тож не дивно, що коли Гітлер звертається до Маннергейма з проханням дозволити німецьким військам розташуватися на фінській території, такий дозвіл було дано. Що більше, впроваджено об'єднане німецько-фінське командування над військами обох країн, розташованими на півночі Фінляндії.

У середині червня 1941 р. Маннергейм довідався про запланований напад Німеччини на Радянський Союз. 17 червня у Фінляндії оголошено мобілізацію. Маннергейм заявив, що Фінляндія має намір брати участь у «всесвітньо-історичному поході проти більшовизму» та буде боротися за створення «Великої Фінляндії». Втім, це не завадило йому надалі критикувати німців і не дати зосередити керування фінськими військами у їхніх руках. Наприкінці 1941 р. фінське військо дійшло до старих кордонів і просувалося далі. Але економіка не може витримувати тривале воєнне навантаження, країна є на межі голоду, а до війська мобілізовано вже третину чоловічого населення. У цих умовах Маннергейм наказує зупинити наступ, фронт надовго стабілізується. Одночасно розпочинається відновлення «лінії Маннергейма», фінські війська на півночі поступово виводяться з-під німецького командування, а також ведуться таємні переговори із США та СРСР.

У червні 1944 р. радянські війська починають масований наступ на фінському фронті. На Карельському перешийку й у Карелії фінські війська змушені відступити, полишивши навіть Виборг. Спочатку Німеччина перекидає до Карелії частину військ з Естонії, але згодом змушена їх забрати. Фінляндії необхідно терміново виходити з війни, до того ж у переговорах з Радянським Союзом вже досягнуто певних успіхів, чим можна було б скористатися. Тож фінське керівництво вирішує, що настав час активно діяти, для початку — зосередити військову та політичну владу в одних руках. 4 серпня 1944 р. парламент спеціальним законом проголошує маршала Маннергейма президентом країни.

19 вересня 1944 р. у Москві підписано угоду про мир між Фінляндією та СРСР.

Друга світова: Лапландська війна

Серед іншого, радянсько-фінська угода передбачала, що Фінляндія домагатиметься виводу зі своєї території німецьких військ. Якщо ж війська виведено не буде, фіни зобов'язані їх вигнати або роззброїти та інтернувати. Маннергейм домовляється з командуванням німецького континґенту про його відступ з Фінляндії, але натомість німці починають активну діяльність: підривають мости та намагаються захопити один з фінських островів. 22 вересня 1944 р. Маннергейм віддає наказ фінським військам готуватися до інтернування німців. 1 жовтня фінські війська висаджують десант на зайнятій німцями території — починається війна проти Німеччини. До весни 1945 р. військо Фінляндії поступово просувається, вибиваючи німців із фінської Лапландії.

Решта життя

У 1945 році здоров'я Маннергейма значно погіршується. 3 березня 1946 р. він подає у відставку.

Тепер для колишнього президента стало можливим приділити належну увагу здоров'ю. Керуючись порадами лікарів, Маннергейм подорожує Південною Європою, подовгу живе у Швейцарії, Італії, Франції. Перебуваючи у Фінляндії, він мешкає у сільській місцевості, з 1948 р. починає працювати над мемуарами. На початку 1951 року двотомну збірку спогадів повністю закінчено.

19 січня 1951 р. через виразку шлунку маршал змушений вже вкотре лягти на операцію. Операція проходить вдало, якийсь час Маннергейм відчуває себе краще. Але через кілька днів стан його здоров'я почав стрімко погіршуватись, і 27 січня 1951 р. Карл Густав Маннергейм помер.

Поховали маршала Маннергейма 4 лютого на військовому цвинтарі Хієтаніємі у Гельсінкі.