ua

Клаус Шенк фон Штауффенберґ

Добавить новую картинку!
Дата народження:
15.11.1907
Дата смерті:
21.07.1944
Додаткові імена:
Claus von Stauffenberg, Klauss Filips Marija Šenks grāfs fon Štaufenbergs, Клаус Филипп Мария Шенк граф фон Штауффенберг, Stauffenberg Claus Philipp Maria Schenk Graf von, Claus Schenk Graf von Stauffenberg
Категорії:
Аристократ, Нацист, Офіцер, Пов'язані в Латвію, Учасник Другої світової війни, жертвою нацистів
Громадянство:
 німець
Кладовище:
Встановіть кладовищі

Клаус Філіпп Марія Шенк фон Штауффенберґ — полковник Вермахту, граф. Учасник змови 20 липня 1944 року (відомої як операція Валькірія) проти Адольфа Гітлера. Втратив на війні праву руку, око і два пальці лівої руки.

Уродженець Швабії. Мав двох братів: Бертольда та Александра. Належав до одного з найстаріших та найшляхетніших східно-німецьких родів. Батько Клауса — Альфред Шенк Граф фон Штауффенберґ, останній оберхофмаршал Королівства Вуртемберг. Мати — Кароліна з дому Укскулл-Гілленбранд. Серед предків Штауффенберґа кілька славних прусаків, зокрема Август фон Гнейсенау. Його прізвище пов'язане з місцевістю родового маєтку: горою та замком Штауффен Берґ. У молоді роки Клаус фон Штауффенберг належав до кола Стефана Георге й залишався учнем видатного поета протягом усього життя.

Служба у війську

Будучи яскравим студентом, у дев'ятнадцять років Штауффенберг став офіцером-курсантом. Клаус закінчив гімназію і у 1926-му розпочав службу у війську. У 1938-му році скінчив академію Генерального штабу у чині ротмістра та приєднався до Генерального штабу в якості офіцера-інтенданта у складі 1-ї легкої дивізії генерала Еріха Хофнера, що в листопаді 1939 року була перейменована у шосту танкову дивізію. У 1940-му році отримав призначення до Генерального штабу сухопутних військ, де прослужив до 1943 р. Декілька разів вирушав на східний фронт в якості інспектора. На початку Другої світової війни Штауффенберг був офіцером Баварського кавалерійського полку, брав участь в окупації Судетської області Чехословаччини, у польській та французькій кампаніях. У лютому 1943 р. був призначений начальником штабу 10-ї танкової дивізії у Північний Африці, що входила до складу Африканського корпусу фельдмаршала Ервіна Роммеля. 7 квітня того ж року отримав поранення під час атаки американських винищувачів, що обстріляли його автомобіль. Два місяці пролежав у шпиталі з тяжкими пораненнями: втратив праве око, праву долоню та два пальці на лівій долоні, також отримав ушкодження коліна та вуха. Незважаючи на тяжке каліцтво вже у вересні 1943 року повернувся до війська. У червні 1944 року отримав звання полковника та посаду у штабі сухопутних військ, де керував розподіленням поповнення армії. Неодноразово зустрічався із фюрером, доповідав про ситуацію із резервними військами.

Заколот

Участь у змові

До участі в русі опору Клауса підштовхнув його дядько Ніколаус Граф фон Укскулл-Гілленбранд. Однак сам Клаус вважав, що після успішного походу німецької армії до Польщі у 1939 році, говорити про усунення Гітлера було зарано. Однак пізніше, отримавши тяжкі поранення в Тунісі та згодом після цього повернувшись до армії, Штауффенберг усвідомив, що Гітлер веде Німеччину до катастрофи. Бажаючи врятувати країну від ганьби та безчестя, він приєднався до учасників змови проти фюрера. Спершу Штауффенберґ не мав можливості розбудовувати конспіративну мережу. Однак після підвищення до звання полковника Клаус опинився у Головному Штабі Збройних Сил, що розташовувався на Бендлерштрассе в Берліні. Тоді одним з його начальників був генерал Фрідріх Ольбріхт — заприсяжений член руху опору. У Головному Штабі розпочалась таємна підготовка. Члени руху опору мали намір втілити у життя план «Валькірія», що мав дозволити Головному Штабові Збройних Сил взяти під свій контроль Рейх у випадку заворушень.

За реалізації цього плану зв'язок з найвищим командування армії мав би бути заблокований. За іронією долі цей план був схвалений Адольфом Гітлером і мав стати ключовим заходом для позбавлення фюрера влади. Участь Штауффенберґа у змові покладала на нього наступні функціональні обов'язки: постійно перебувати у Головному Штабі Збройних Сил, телефоном координувати дії військових на території цілого Рейху з метою проведення швидких арештів очільників політичних організацій, таких як Служба Безпеки та Гестапо. Він був єдиним заколотником, що мав постійний доступ до Гітлера під час його зустрічей зі старшинами. Клаус погодився особисто виконати замах на фюрера. Замах відбувся у бараку для нарад у штабі найвищого військового керівництва — Вовчому Лігві 20 липня 1944 року.

Заколот

На 20 липня 1944 року була запланована чергова нарада, присвячена ситуації на фронтах. До цього моменту учасники змови генерал-майор Геннінг фон Тресков та його підлеглий майор Йоахім Кун, за освітою військовий інженер, підготували для замаху дві вибухівки та вмонтували їх у портфель Штауффенберга. Встановити детонатори і таймер мав сам Штауффенберг безпосередньо перед замахом. Клаус фон Штауффенберг був запрошений до польової ставки Верховного командування німецької армії «Вольфшанце» неподалік Растенбургу, що у Східній Пруссії, де він повинен був зробити доповідь щодо формування резервних частин. Виклик на нараду завізував генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, керівник Верховного командування вермахту та головний радник Гітлера з військових питань. Перед тим як вилетіти до ставки фюрера, Клаус фон Штауффенберг зустрівся зі своїм братом Бертольдом та мовив наступне: «хто знайде в собі мужність зробити це, увійде в історію як зрадник, але якщо він відмовиться це зробити, то буде зрадником перед власним сумлінням».

Штауффенберґ прибув на місце разом зі своїм ад'ютантом Вернером фон Хафтеном. Обидва попрямували до будівлі поблизу бараку. Там, посилаючись на каліцтво, полковник мав перевдягнутись. Клаус встиг активувати та поставити до особистого портфелю лише один пакунок вибухівки. Невдовзі до приміщення спробував зайти інший старшина, кваплячи полковника Штауффенберґа на нараду, що вже розпочалась. Зважаючи на ці події в портфелі опинилась лише одна вибухівка. Переступивши поріг бараку, де вже відбувалась нарада Адольфа Гітлера зі старшинами, Клаус поставив портфель із вибухівкою під стіл недалеко від фюрера і швидко залишив приміщення, посилаючись на невідкладний телефонний дзвінок. Під час наради один з її учасників перечепився через портфель. Старшина підняв його з підлоги та поставив за ніжку дубового столу, подалі від Гітлера. Штауффенберґ, залишаючи на авто місце замаху, помітив потужний вибух, який ствердив його в думці, що жоден з учасників наради не лишився живим. У наслідок вибуху загинуло чотири особи, чимало старшин отримали поранення, Гітлер зазнав легких опіків.

Чимале значення відіграв сам будинок, в якому відбувся замах. Штауффенберг розраховував, що нарада проходитиме в одному з підземних бункерів. Але через сильну спеку незадовго до наради місце останньої змінили. Учасники наради перейшли до окремого бараку з великими розчахнутими вікнами замість герметично закритого бетонованого бункера. Відтак на момент вибуху хвиля знесла дерев'яний дах, що значно послабило вибухову потенцію заряду. Якби вибух відбувся у мурованому бункері, як це було заплановано учасниками замаху, Гітлер та старшини мали б загинути від шаленого тиску, спричиненого вибухом бомби навіть невеликої потужності.

Кульмінація

Штауффенберґ та його ад'ютант Вернер фон Хафтен швидко залишили Вовче Лігво та вирушили на місце, з якого вони мали відлетіти до Берліна літаком Heinkel He 111. Будучи впевненим, що замах пройшов успішно, Штауффенберг приїхав до Растенбургу і звідти вилетів у Берлін, де повідомив генералу Фрідріху Ольбріхту, що Гітлер мертвий, і став наполягати на приведенні в дію плану «Валькірія». Однак командуючий резервом сухопутних військ генерал-полковник Фрідріх Фромм, який повинен був підписати план, вирішив сам пересвідчитися в загибелі Гітлера та зробив дзвінок до ставки. Дізнавшись про провал змови, він відмовився від участі в ній, за що і був заарештований учасниками. Намагаючись втілити свій план, Штауффенберг особисто телефонував командирам частин та з'єднань у Німеччині та на окупованих територіях, переконуючи їх виконувати накази нового керівництва — генерал-полковника Людвіга фон Бека та генерал-фельдмаршала Віцлебена — та провести арешти офіцерів СС та гестапо.

Однак в результаті кваплення та невпевнених дій змовників вони не змогли виконати запланованого, не встановили контроль над стратегічними пунктами в столиці. В результаті вже ввечері батальйон охорони військової комендатури Берліна, що зберігав вірність фюрерові, контролював основні будівлі в центрі Берліна, а ближче до півночі захопив будівлю штабу резерву сухопутних військ на Бендлерштрассе.

Клаус довідався про невдалий замах лише по приземленню у Берліні. Гітлер виступив по радіо і спростував чутки про свою смерть. Клаус фон Штауффенберг, його брат Бертольд та інші змовники були схоплені. Генерал-полковник Фромм, якого було випущено з-під арешту, негайно розпочав засідання військового суду й оголосив смертний вирок п'ятьом учасникам опору, серед яких був і Штауффенберг.

Страта

Генерал Фрідріх Фромм, командувач Резервної Армії, наказав заарештувати заколотників, оголосив смертний вирок Фрідріху Ольбріхту, Клаусу фон Штауффенберґу, Альбрехту Мєрц фон Квірнхайму та Вернеру фон Хафтену за зраду вітчизні. Вирок був спішно винесений засіданням військового трибуналу, який складався з самого Фромма та його підлеглих:

«Іменем Фюрера військовий трибунал, очолений мною, оголосив вирок: полковник фон Мєрц, генерал Ольбріхт, полковник, ім'я якого не будемо згадувати, та сержант фон Хафтен засуджені до смертної кари »

У заарештованих було відібрано зброю, за винятком Людвіка Беха, котрому дозволили залишити пістолет «для приватних цілей».

Засуджуючи заколотників до смертної кари Фрідріх Фромм намагався згладити свій власний слід в цій історії. Сам Фромм, з наказу Гімлера, був заарештований на день пізніше страти заколотників. Присуд смерті, що його виніс Народний судовий трибунал було виконано 19 березня 1945 року.

Засуджені Фроммом до смертної страти заколотники були розстріляні на смертному плацу Бендлерблоку. Розстріляні були: Фрідріх Ольбріхт, Клаус фон Штауффенберґ, Альбрехт Мєрц фон Квірнхайм та Вернер фон Хафтен. Клаус Шенк фон Штауффенберґ в останні секунди життя вигукнув: «Хай живе священна Німеччина!».

Під час страти ад'ютант Вернер фон Хафтен заступив собою фон Штауффенберґа, який загинув декількома хвилинами пізніше.

Генерал Людвіг Бех здійснив невдалу спробу самогубства. Фромм віддав наказ добити Беха.

Фромма мучили докори сумління через страту своїх приятелів-конспіраторів. Відтак задля полегшення моральних страждань він віддав наказ поховати їх з належними військовими почестями. До трун страчених воїнів навіть поклали відзнаки та медалі. Однак вже наступного дня тіло фон Штауффенберґа було викопано, відзнаки були відібрані, а рештки тіла спалені.

Старший брат Клауса фон Штауффенберґа, Бертольд Граф Шенк фон Штауффенберґ, який також був центральною фігурою в русі опору, був невдовзі страчений через повішення.

Вшанування пам'яті

Одразу після закінчення війни учасники змови в Німеччині, в тому числі й Клаус фон Штауффенберг, тривалий час вважалися зрадниками. Це було наслідком того, що під час судових засідань їх піддавали публічній ганьбі та приниженням.

Невдовзі по війні Бендлерблок став місцем вшанування пам'яті учасників німецького антинацистського руху спротиву. Тепер тут експонується понад 5000 світлин та документів, які розповідають про діяльність руху опору в період панування Адольфа Гітлера. На самому плацу, де стратили німецьких офіцерів, тепер збудовано меморіал: плити з іменами героїв та символічний пам'ятник молодій людині із зв'язаними руками.

20 липня у сучасній Німеччині оголошено днем жалоби. В цей день щорічно проводяться урочисті заходи. На місці страти фон Штауффенберга та його прибічників проводиться прийняття присяги військовослужбовцями, а з 2004 року за Клаусом фон Штауффенбергом був офіційно закріплений статус героя Опору.

На його честь також названо астероїд 8171 Штауффенберґ.

У кінематографі

  • Змова проти Гітлера (The Plot To Kill Hitler) (Югославія — США, 1990; режисер: Лоуренс Шіллер (Lawrence Schiller); автор сценарію: Стівен Елкінс (Steven Elkins); у головних ролях: Бред Девіс (Brad Davis), Мадолін Сміт Осборн (Madolyn Smith Osborne), Хельмут Грім (Helmut Griem), Айан Річардсон (Ian Richardson) та ін.) — історичне відтворення спроби кількох німецьких вищих офіцерів командування вбити Адольфа Гітлера та взяти під свій контроль уряд Третього Рейху. Під час зйомок фільму була допущена неточність: під час перегляду сцени таємної нічної зустрічі фельдмаршала Ервіна Роммеля (Хельмут Грім) та Клауса фон Штауффенберга (Бред Девіс) на уніформі Роммеля можна побачити Нагрудний знак ближнього бою. Насправді Роммель цю нагороду не отримував. Фільм було випущено 30 січня 1990 року в США.
  • Штауффенберг (Stauffenberg) (Німеччина, 2004; автор сценарію і режисер: Джо Байєр (Jo Baier); у головних ролях: Себастьян Кох (Sebastian Koch), Ульріх Тукур (Ulrich Tukur), Крістофер Бухгольц (Christopher Buchholz) та ін.) — прем'єра кінострічки відбулась 25 лютого 2004 року в Німеччині. За сюжетом, після першої атаки літака в північноафриканській пустелі новий офіцер, з яким у Штауффенберга одразу зав'язалася дружба, був убитий у вантажівці зв'язку. Штауффенберг настільки обурений подією, що бере рамку з фотографією Адольфа Гітлера та кидає її на підлогу. У наступній сцені автомобіль Штауффенберга тягне машину неназваного генерала, який дає Штауффенбергові деякі заключні рекомендації. Традиційний золотий візерунок на червоному комірі генерала проведений не в ту сторону, а пов'язка, що має бути на лівій руці, знаходиться справа.
  • Операція «Валькірія» (Valkyrie) (США — Німеччина, 2008; режисер: Брайан Сінгер (Bryan Singer); автори сценарію — Крістофер Маккуоррі (Cristopher McQuarrie), Натан Александр (Nathan Alexander); у головних ролях: Том Круз (Tom Cruise), Кеннет Брана (Kenneth Branagh), Том Уїлкінсон (Tom Wilkinson) та ін.). За основу кінострічки було взято фільм The Plot To Kill Hitler (1990). В процесі зйомок була допущена неточність: під час перестрілки в коридорах будівлі, що відбувалася перед арештами, можна почути дзвін на кам'яній підлозі, при цьому гільзи не викидаються. Фільм вийшов 25 грудня 2008 року в США.

Джерело: wikipedia.org, news.lv

немає місць

    loading...

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1Хеннінг фон ТресковХеннінг фон ТресковКоллега, Единомышленник10.01.190121.07.1944
        2Ганс ОстерГанс ОстерКоллега, Единомышленник09.08.188709.04.1945
        3Adolf HitlerAdolf HitlerЗнакомый, Противник20.04.188930.04.1945
        4Alexis Von RoenneAlexis Von RoenneЕдиномышленник22.02.190312.10.1944
        5Wessel Freiherr Freytag von LoringhovenWessel Freiherr Freytag von LoringhovenЕдиномышленник22.11.189926.07.1944
        6Erwin RommelErwin RommelКомандир15.11.189114.10.1944

        20.07.1944 | Adolf Hitler survives an assassination attempt led by German Army Colonel Claus von Stauffenberg

        The 20 July plot refers to the attempt to assassinate Adolf Hitler, Führer of the Third Reich, inside his Wolf's Lair field headquarters near Rastenburg, East Prussia, in July 1944. The apparent purpose of the assassination attempt was to seize political control of Germany and its armed forces from the Nazi Party (including the SS) in order to obtain peace with the Allies as soon as possible. The underlying desire of many of the involved high ranking Wehrmacht officers was apparently to show to the world that not all Germans were like Hitler and the NSDAP. The details of the conspirators' peace initiatives remain unknown, but they likely would have included demands to accept wide reaching territorial annexations by Germany in Europe.

        Розмістити спогади

        09.05.1945 | 2. Pasaules kara beigas Eiropā

        Розмістити спогади

        Ключові слова