Людмила Гурченко

Людмила Марківна Гурченко (* 12 листопада 1935, Харків — † 30 березня 2011,Москва) — радянська акторка та співачка, народна артистка СРСР.

Біографія

Дитинство

Була єдиною дитиною в сім'ї. Її батько Марко Гаврилович працював забійником на копальні, трохи провчився в музично-драматичному інституті, виступав як баяніст на різних масових заходах від Палацу піонерів, був завгоспом у науковій бібліотеці ім. Короленка. Мати акторки, Олена Олександрівна, москвичка з «дворян давнього роду», яка була вихована в суворості й отримала гарну освіту, вела гуртки художньої самодіяльності.

1941 р. батько добровольцем пішов на фронт, пройшов усю війну з концертною бригадою. Шестирічна Людмила залишалася з мамою в окупованому Харкові. Веселе безтурботне життя скінчилося. Довгі нудні черги за водою до ополонки, холод промерзлої квартири, шибениці в центрі базару, страх, що мама не повернеться додому.

  Меморіальна дошка в Харкові

Після звільнення міста Людмила пішла до школи. Восени 1944 р. склала іспити до музичної школи ім. Бетховена в «клас охорони дитячого голосу». На прослуховуванні вона виконувала «пісню з жестикуляцією» «Про Вітю Черевичкіна». Педагоги ридали від сміху. Дівчинку зарахували в «майбутні акторки». В музичній школі говорили, що вона «пече пісні, як млинці», навчаючись усього на ходу. Вже тоді Людмила любила тільки співати, «теорію музики відразу ж забула, а до гармонії так і не дійшла». У задушливому, забитому людьми вагоні маленька Людмила дала свій перший концерт на замовлення, за який захоплені попутники «хто скільки може заплатив». Це був її перший заробіток. Усі гроші пішли на оплату музичної школи. У вересні 1945 р. додому повернувся батько.

Освіта

Закінчила Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова (1958, майстерня С. Герасимова і Т. Макарової). Акторка театру-студії кіноактора (до 1964), театру «Сучасник» (1964–1966), Держконцерту (1966–1969).

Кар'єра

На другому курсі інституту знялася в невеликих ролях у фільмах «Дорога правди» і «Серце б'ється знову». А потім на неї звалилася слава «Карнавальної ночі». Цей фільм був експериментом для всіх членів знімальної групи. Сценарій Б. Ласкіна і В.Полякова кілька років нікого не цікавив. Режисер Е. Рязанов робив свою першу художню картину. А Людмила Гурченко з Юрієм Чистовим уперше потрапили на головні ролі.

Пізніше акторка зіграла у низці стрічок: «Дівчина з гітарою», «Роман і Франческа», «Приборкувачі велосипедів», «Балтійське небо», «Робітниче селище».

1969 р. їй було присвоєно звання заслуженої артистки РРФСР. Знялася у фільмах «Білий вибух»(1970), «Один із нас», «Дорога на Рюбецаль»(1971), «Тінь»(1972). За роль у фільмі «Старі стіни» була удостоєна Державної премії РРФСР.

Знялася у фільмах «П'ять вечорів», «Сибіріада», «Двадцять днів без війни», «Польоти уві сні і наяву», «Прохіндіада», «Небесні ластівки», «Любов і голуби».

У 2000 р. знялася у фільмі Е. Рязанова «Старі шкапи»

Виконавиця комедійних і драматичних ролей більш ніж у 80-ти кіно- і телефільмах. Співачка, творець і виконавець відеомузичних композицій «Пісні війни» та «Улюблені пісні». Найвідоміші ролі: у фільмах «Карнавальна ніч», (Лєна, 1956), «Вокзал для двох» (Вєра, 1982), «Польоти уві сні та наяву» та ін.

Володарка почесних звань і нагород:

• заслуженої артистки РРФСР (1969);
• народної артистки РРФСР (1977);
• народної артистки СРСР (1983);
• ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2000);
• ордена «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2005);
• ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2010)[1].

Смерть

Людмила Марківна померла 30 березня 2011 року в Москві, про що повідомив її чоловік. Причина смерті — серцева недостатність. Похорон відбувся 2 квітня. За заповітом видатну артистку не відспівували в церкві, а громадську панахиду не проводили через брак часу. Після прощання з простими шанувальниками таланту Людмилу Гурченко в супроводі найближчих родичів поховали на Новодівичому кладовищі поруч із Олегом Янковським і Вячеславом Тихоновим.

Фільмографія

 

1. 1956 — Дорога правди — Люся
2. 1956 — Карнавальна ніч — Олена Крилова
3. 1956 — Серце б'ється знову — Таня
4. 1958 — Дівчина з гітарою — Таня
5. 1958 — Важке щастя — Марія
6. 1959 — Зірки зустрічаються в Москві — виконавиця пісні в дуеті з Марком Бернесом
7. 1960 — Роман і Франческа — Франческа Карродіні
8. 1960 — Спійманий чернець — Ізабелла
9. 1961 — Балтійське небо — Соня Бистрова
10. 1961 — Повія — Христина Притика
11. 1961 — Людина нізвідки — Олена
12. 1963 — Приборкувачі велосипедів — Рита Лаур
13. 1964 — Одруження Бальзамінова — Устенька
14. 1965 — Робоче селище — Марія Лещеева
15. 1966 — Будується міст — Женя
16. 1966 — Ні і так — Люся Корабльова
17. 1967 — Підірване пекло — Грета
18. 1969 — Білий вибух — Віра Арсенова
19. 1969 — Москва в нотах
20. 1970 — Один з нас — Клава Овчарова
21. 1970 — Мій добрий тато — Валентина Миколаївна
22. 1971 — Дорога на Рюбецаль — Шура Соловйова
23. 1971 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі — шансонетка Горпина Заволзький
24. 1971 — Тінь — Співачка Юлія Джулі
25. 1972 — Цирк запалює вогні — Лоліта
26. 1972 — Літні сни — Галина Сахно
27. 1972 — Карпухін — Овсяннікова
28. 1972 — Тютюновий капітан — Мадам Нініш, господиня готелю
29. 1973 — Діти Ванюшина — Клавдія Щоткіна
30. 1973 — Дача — «Степановичу» — дружина художника
31. 1973 — Двері без замка — Ганна Іванівна
32. 1973 — Старі стіни — Ганна Григорівна
33. 1973 — Відкрита книга — Глаша Рибакова
34. 1975 — Крок назустріч — Валентина Степанівна
35. 1975 — Щоденник директора школи — Інна Сергіївна
36. 1975 — Солом'яний капелюшок — Клара Бокардон
37. 1976 — Строгови — Капітоліна
38. 1976 — Двадцять днів без війни — Ніка
39. 1976 — Мама — Тітка Маша, Мама-Коза
40. 1976 — Сентиментальний роман — Марія Петриченко
41. 1976 — Злочин — Люба
42. 1976 — Небесні ластівки — Коріна
43. 1977 — Сімейна мелодрама — Валентина Барабанова
44. 1977 — Друга спроба Віктора Крохіна — Люба Крохіна
45. 1977 — Зворотний зв'язок — Вязнікова
46. 1978 — Йдучи — йди — Аліса Суліна
47. 1978 — Сибіріада — Тая Соломіна в 60-і роки
48. 1978 — Красень-чоловік — Сусанна
49. 1978 — Пізнаючи білий світ — Незнайомка
50. 1978 — Острови в океані (ТБ) — дружина Хадсона
51. 1978 — Бенефіс Людмили Гурченко — Актриса / Стара / Нініш / Розбійниця / Наполенша / Бабетта / Ельвіра / Піратка / Пастушка / Черниця / белошвейку / Девушка / Дженні / Сапожніца / Прес-секретар
52. 1979 — Особливо важливе завдання — Ельвіра
53. 1979 — П'ять вечорів — Тамара Василівна
54. 1980 — Ідеальний чоловік — Місіс Лора Чівлі
55. 1981 — Улюблена жінка механіка Гаврилова — Маргарита Сергіївна Соловйова
56. 1981 — Відпустка за свій рахунок — Ада Петрівна, супроводжуюча тургрупи
57. 1982 — Польоти уві сні і наяву — Лариса Юріївна Кузьміна
58. 1982 — Вокзал для двох — Віра Нефедова
59. 1983 — Рецепт її молодості — Емілія Марті
60. 1983 — Шурочка — Раїса Петерсон
61. 1983 — Магістраль — Капітоліна Гвоздьова
62. 1984 — Прохіндіада, або Біг на місці — Катерина Іванівна Любомудрова
63. 1984 — Любов і голуби — Раїса Захарівна
64. 1985 — Аплодисменти, аплодисменти... — Актриса Гончарова
65. 1987 — Претендент — Керол
66. 1987 — Мрійники — Аполлінарія Спенсер
67. 1988 — Опік — Ганна
68. 1988 — Дорога в пекло — Марта Хольман
69. 1989 — А чи був Каротин? — Курнатова-Борджіа
70. 1990 — Імітатор — Співачка
71. 1990 — Нелюд, або В раю заборонено полювання — Зоя Михайлівна Шерстобітова
72. 1990 — Наша дача — Людмила Козлова
73. 1990 — Моя морячка — Людмила Пашкова
74. 1991 — Сек-с-казка — Діана, диявол в жіночому обличчі
75. 1991 — Віват, гардемарини! — Йоганна, мати принцеси Фіке
76. 1992 — Білі одягу — Туманова
77. 1992 — Прощальні гастролі — Ніна Володимирівна
78. 1992 — Гардемарини 3 — Йоганна, мати принцеси Фіке
79. 1993 — Люблю
80. 1993 — Послухай, Фелліні! — Віра, актриса
81. 1994 — Прохіндіада 2 — Катерина Іванівна Любомудрова
82. 1996 — Четверо
83. 1997 — Старі пісні про головне 2
84. 2000 — Старі шкапи — Єлизавета
85. 2000 — Старі пісні про головне (постскриптум)
86. 2000 — Жіноче щастя — Маргарита
87. 2000 — Прощавай, Двадцяте …
88. 2002 — Безсовісні
89. 2004 — Якщо завтра в похід …
90. 2005 — Дванадцять стільців — Олена Боур
91. 2005 — Обережно, Задов! 2 — Тоня
92. 2005 — Взяти Тарантіно
93. 2005 — Горинич і Вікторія
94. 2006 — Карнавальна ніч-2, або П'ятдесят років по тому — камео
95. 2008 — Вища міра — голова кримської мафії
96. 2010 — Строкаті сутінки — Ганна Дмитрівна Семенова, співачка

Творчість

Автор спогадів «Моё взрослое детство» (М., 1983) та «Аплодисменты» (М., 1997), «Балет життя», «Люся, стоп!».

Джерела і посилання

• Людмила Гурченко на сайті Internet Movie Database (англ.)
• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. ISBN 966-524-105-2 — С.309
• Пустынская Л. Л. Гурченко. М., 1984;
• Кичин В. С. Людмила Гурченко. М., 1987;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.219
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.366;
• Жінки України. К., 2001. — СІ 13;
• Великие кинозвёзды XX века. М., 2001. — С.127—130;
• Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.298-299.
• «Хочеш?» Людмила Гурченко як драма-феєрія — Олег Вергеліс («Дзеркало тижня»)
• Салімонович Лариса Люсин Харків. Відомій харків'янці Людмилі Гурченко сьогодні виповнюється 75. Її теперішня любов до рідного міста — найкраща роль, нервово пропущена через вразливу душу // «Україна Молода» № 212 за 12 листопада 2010року. — с. 20
• «Наша Люся!» Том 5 — «Современная ЖЗЛ Харьковщины»