Ю́рій Бєлов

Бєлов Ю́рій Андрі́йович (*30 липня 1930, Ржев, Калінінська область, РРФСР, СРСР — †31 грудня 1991, Москва, Росія) — радянський актор театру і кіно. Один з найпопулярніших акторів радянського кіно другої половини 1950-х — першої половини 1960-х років.

Біографія

Юрій Бєлов народився 31 липня 1930 року в місті Ржеві Калінінської області РРФСРСРСР (нині — Тверської області Російської федерації). Його дитинство пройшло на Курилах, так як батько Юрія був військовим і останнім місцем його служби став Далекий Схід.

У 1955 році закінчив ВДІК (майстерня Б.В. Бібікова і О.І. Пижової) та став актором Театра-студії кіноактора. Вже через рік став популярним завдяки ролі «Гриші Кольцова» у кінострічці «Карнавальна ніч». А протягом наступних семи років на широкий екран один за іншим виходять фільми за участю актора, які закріпили його успіх серед глядачів і зробили Юрія Бєлова одним з найпопулярніших акторів радянського кіно. Серед них: «Дівчина без адреси» (1957), «Непіддатливі» (1959), «Альошкіна любов»(1960), «Королева бензоколонки» (1962), «Приходьте завтра...» (1961) та ін.

В середині 1960-х років через необережне висловлювання про керівництво країни актор опинився на півроку в психіатричній лікарні, після чого його кар'єра пішла на спад. Його почали сторонитися, давали ролі третього плану та лише в епізодах. У 1972 році помітно постарілий Бєлов в останній раз зіграв головну роль у фільмі «Зупинка потяга — дві хвилини», після цього настало практично повне забуття.

«У 1964 році, коли я знімався у Ельдара Рязанова в фільмі «Дайте книгу скарг», на якомусь банкеті я сказав про Микиту Сергійовича Хрущова, що його, начебто, скоро знімуть. І потім просто приїхали люди в білих халатах, один з гамівною сорочкою і відвезли мене в божевільню на півроку. Причому, Хрущова, як ми знаємо, дійсно зняли. А потім, коли я вийшов, кому я потрібен. По-перше, неблагонадійний, а по-друге не зовсім здоровий — псих, коли навколо повно здорових і політично грамотних акторів.

— Юрій Бєлов в інтерв'ю з журналістом Володимиром Мартиновим

Актор був змушений заробляти на життя приватними перевезеннями на «Москвичі», купленому в роки колишньої популярності. Переживаючи через свою незатребуваність, Бєлов почав зловживати алкоголем, його здоров'я з кожним роком погіршувалася.

Вранці 31 грудня 1991 року Юрій Бєлов помер. Похований на Кунцевському кладовищі Москви, ділянка № 10.

Особисте життя

Герої Юрія Бєлова відрізняються любов'ю до життя та неповторною чарівністю, завдяки чому вони так полюбилися глядачеві. У реальному житті ж за актором закріпилася репутація «дивної людини», «не від світу цього», тому що був «добрячком», не вмів ні розпускати інтриги, ні захищатись від них, нікого не «підсиджував», а ще тому що любив розповідати історії так, що ніхто не міг відрізнити вигадку від правди.

Одружився актор у віці понад 40 років. Його обраницею стала актриса Світлана Швайко, яка була на 9 років молодше. У 1976 році у них народився син Святослав. Коли Святославу було 15 років, Бєлова не стало.