Маргарет Тетчер

Баронеса Ма́ргарет Гільда Те́тчер (англ. Margaret Hilda Thatcher, 13 жовтня 1925 — 8 квітня 2013) — 71-й прем'єр-міністр Великої Британії (Консервативна партія Великої Британії) у 1979–1990 роках, баронеса з 1992 року. Перша і поки єдина жінка на цій посаді, а також перша жінка, що стала прем'єр-міністром європейської держави. Прем'єрство Тетчер стало найтривалішим у XX столітті. Відома як «залізна леді». Втілила у життя ряд консервативних заходів, які стали частиною політики так званого «тетчеризму».

Маргарет Тетчер (у дівоцтві Робертс) закінчила Оксфордський університет у 1950 році. Була першою жінкою-головою університетської асоціації консервативної партії. У 1951 році вийшла заміж за підприємця Дениса Тетчера. 1953 року народила двійнят, яких назвали Керол і Марк. У 1954 році отримала свідоцтво адвоката. У 1959 році її обрано депутатом Палати громад. У 1961–1964 роках парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 1970–1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Гіта. З лютого 1975 року — лідер Консервативної партії.

У 1979 році стала прем'єр-міністром. На цій посаді Тетчер доклала максимум зусиль для реформування британської економіки і всього суспільства. Було приватизовано багато державних компаній з метою підвищення ефективності їх діяльності.

Під час Фолклендського конфлікту Тетчер проявила себе як рішучий політик і лідер держави, задіявши всі військові й дипломатичні можливості для відновлення суверенітету Великої Британії над островами. Рішучими діями, непохитним слідуванням обраному курсу (попри сувору критику), Тетчер заслужила прізвисько «залізна леді». У листопаді 1990 року вона залишила пост лідера партії й посаду прем'єр-міністра.

Прем'єрство Тетчер було найтривалішим у XX столітті. Навіть у XIX столітті довше, ніж вона, британський уряд очолювали тільки лорд Ліверпул і Гладстон (причому Гладстон не поспіль).

Після виходу у відставку написала книгу «Мистецтво управління державою».

26 червня 1992 Тетчер було надано титул баронеси (у своєму праві) й герб.

Дама Ордену підв'язки. Постійний член Більдерберзького клубу.

Хвороба і смерть

Тетчер мала слабке здоров'я ще за кілька років до смерті. 21 грудня 2012 року вона перенесла операцію по видаленню наросту на сечовому міхурі. Вона померла 8 квітня 2013 року в Лондоні після перенесеного інсульту. Прес-секретар Тетчер, Лорд Белл, підтвердив її смерть о 12:52 за місцевим часом.

Реакція на смерть

Спікер Букінгемського палацу сказав: «Королева була засмучена почути новину про смерть баронеси Тетчер. Її Величність надішле сім'ї приватного листа зі співчуттям.»

Девід Кемерон, теперішній прем'єр-міністр, сказав: «Мені було дуже сумно дізнатися про смерть Леді Тетчер. Ми втратили великого лідера, великого прем'єр-міністра і велику британку.»Кемерон вирішив повернутися з туру Державних візитів європейськими країнами.

Фанати футбольної команди «Ліверпуль» влаштували гуляння після оголошення новини про смерть Маргарет Тетчер. Вболівальники святкували смерть Тетчер з плакатами, на яких було написано «Відьма померла» і з піснею «Коли Тетчер помре, ми влаштуємо вечірку». Це зумовлено тим, що жителі Ліверпуля звинувачують Залізну леді в приховуванні правди про трагедію в Хіллсборо.

Політична діяльність

Тетчер призначено прем'єр-міністром 4 травня 1979 року, з мандатом зупинити економічний занепад Об'єднаного Королівства та зменшити роль держави в економіці. По прибуттю до робочого кабінету вона проголосила (перефразовуючи Проста молитва):

     Там, де розлад, ми повернемо гармонію. Там, де помилки, ми скажемо правду. Там, де сумніви, ми повернемо віру. А там, де відчай, ми принесемо надію.

1979–1983

За роки перебування на посту очільниці уряду Великої Британії Маргарет Тетчер завоювала репутацію «залізної леді»: у її Кабінеті всю роботу було побудовано на чіткій ієрархічності, підзвітності й високій особистій відповідальності; вона була яскравою захисницею монетаризму, обмеження діяльності профспілок суворими рамками законів.

Наприкінці свого «правління» Тетчер поширила свою тверду політику на соціальну сферу — вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини.

Критики політики кабінету Тетчер вказують на те, що внаслідок політики, яку вона провадила, посилився вплив центральної бюрократії. Окрім того, уряд зробив цілу низку помилкових кроків, чим значно зміцнив вплив тіньових капіталів на життя країни.

Характер політичного лідерства взагалі й жіночого зокрема формується під впливом багатьох факторів, сполука яких дає конкретні стилі політичного лідерства. Серед інших, таких, наприклад, як економічний, адміністративно-територіальний фактор, слід особливо виділити як найважливіші, для формування характеру жіночого політичного лідерства — історичний фактор, конкретну ситуацію, у якій доводиться діяти лідеру, і вплив особистих якостей.

Щодо першого фактора особливо важливою є історія взаємин суспільства і держави, рівень розвитку політичної культури, активності мас, політичні та сімейні традиції. Велика Британія у цьому сенсі є класичним прикладом політичної культури, з яким прийнято порівнювати інші країни демократичної орієнтації.

Кажучи про історичний фактор, також необхідно особливо підкреслити значення сімейних традицій та взагалі вплив родини у формуванні характеру політичного лідера. Саме в родині людина прилучається (чи не прилучається) до політики, у ній формуються вихідні орієнтації, у тому числі становище жінки в родині визначає ставлення її членів до участі жінок у політиці.

Більшість біографів Маргарет Тетчер відзначають особливу роль батька дівчинки, суспільна діяльність якого безсумнівно вплинула на подальший вибір її професії (попри те, що первинно вона здобула іншу освіту й була активною не тільки у галузі політики) і політичну орієнтацію на консерватизм. У родині Маргарет були прищеплені такі якості, як працьовитість, завзятість і великий ступінь самозречення в роботі, що потім виділялися як основні характеристики, що позначилися в ході її діяльності.

На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив завдання домогтися надання жінкам виборчих прав». У результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися до політики. Це не дивно, оскільки політика тривалий час залишалася долею чоловіків. Адже у чоловічому світі основною цінністю була влада, тому прагнення пробитися до неї було одним з основних у русі за рівноправність чоловіків і жінок. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, але він обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі та, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві». У трудову діяльність жінки втягнені були вдало, але це потягнуло за собою появу нових проблем: неоднакова з чоловіками оплата за рівноцінну працю, проблема «подвійної зайнятості», а отже, спроб вивільнитися з однієї зі сфер задіяності жінки (або родина, або кар'єра). У галузі політики це виявилося у більшій активності жінок у низових партійних організаціях.

Особливість місії проявилася в тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму.

Загальновідома важливість психологічного фактора у формуванні стилю політичного лідерства, вплив якого взагалі багато в чому базується саме на цьому аспекті. Якщо говорити про особистісні характеристики Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул «залізної леді».

Самій їй більше подобалося називати себе «політиком переконання», що ґрунтувалося на тому, що у своїй політиці вона, зазвичай, керувалася обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась «генерального» неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, чи її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона звичайно брала ініціативу на себе. Якщо їй треба було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона просто викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато говорили про авторитарний стиль її керування партією (хоча і до того прем'єр у консерваторів відігравав авторитарну роль) і країною. Це може підтвердити приклад її відносин з кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин, результатом чого з'явилася найбільша кількість перестановок у кабінеті, який вона очолювала. У своїх промовах та інтерв'ю вона знову ж займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично працювало на неї, чим вона вміла користуватись. Попри те, що Тетчер віддавала перевагу, щоб у ній бачили не жінку, а політика, вигідною була хоча б та обставина, що міністри — чоловіки, а прем'єр — жінка. Кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.

Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості і тощо. У той час, як для жіночого стилю властиві м'якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці. Причиною даного протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів в Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем'єр-міністр. І хоча зараз жінка у політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем'єр-міністр, усе-таки це ще не повсякденне явище. Жінки своєю більшістю значно активніші у низових партійних організаціях; якщо ж жінка пробивається до вершин політики, зазвичай вона змушена виявляти удвічі більшу активність, рішучість і цілеспрямованість, ніж чоловік, щоб довести свою компетенцію у цій сфері. Виявившись на такому рівні влади, вона не тільки починає діяти відповідно до чоловічого стандарту поводження, а характеристики твердості, десь навіть жорстокості стають для неї більш прийнятними, їй властивими, хоча останнім часом спостерігається визначена тенденція до пом'якшення жіночого стилю політичного лідерства у зв'язку з тим, що жінці стало легше стати до політики.

Нові економічні ініціативи

Відповідно до своїх поглядів на політику та економіку, Тетчер виступала за зменшення рівня впливу держави на економіку, підтримку вільного ринку і підприємництва. Вона намагалась припинити, як їй здавалось, надмірне втручання держави в економіку, і домагалась цього шляхом приватизації державних підприємств і муніципального житла. Після правління Джеймса Каллагана, уряд дійшов висновку, що кейнсіанський підхід до керування попитом провалився, Тетчер відчувала, що економіка не самозбалансувалась і потребу в нових фіскальних програмах, зосереджених на інфляції. Вона почала економічні реформи з підвищення процентної ставки для уповільнення зростання грошової маси та уповільнення, у такий спосіб, інфляції. Було зменшено бюджет та скорочено видатки на громадські програми, зокрема, на охорону здоров'я, освіту і будівництво житла. Вона також запровадила обмеження на друк грошей і законами обмежила діяльність профспілок.

Профспілки

Тетчер вважала за потрібне обмежити вплив профспілок, звинувативши їхніх лідерів у підриві парламентської демократії та економічного поступу через паралізуючі страйки. Декілька профспілок розпочали страйки у відповідь на законодавчі ініціативи обмеження їхньої влади, але їхній спротив, зрештою, було подолано. Лише 39% членів профспілок віддали свої голоси за Лейбористів на загальних виборах 1983 року. За твердженням Бі-Бі-Сі, Тетчер «вдалося зруйнувати вплив профспілок, що формувався й існував протягом майже цілого покоління.»

«Залізна леді»

Вперше її так назвала радянська газета «Красная звезда», яку видавало Міноборони СРСР, у публікації 24 січня 1976 року після промови Тетчер «Британське пробудження»(англ. «Britain Awake»).

Образ Маргарет Тетчер у мистецтві

Кінематограф

• «Маргарет Тетчер: Довгий шлях до Фінчлі» («Margaret Thatcher: The Long Walk to Finchley») (Велика Британія, 2008)
• «Маргарет» («Margaret») (Велика Британія, 2009)
• «Маргарет Тетчер. Жінка на верхівці влади» («Маргарет Тэтчер. Женщина на вершине власти») (Росія, 2010)
• «Залізна Леді» («The Iron Lady») (Франція, Велика Британія, 2011) — біографічний фільм-драма про життя Маргарет Тетчер, який сама Тетчер сприйняла вкрай негативно.

Література

Дитинство Маргарет описане в книзі для дітей «Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер».