Миха́йло Матвє́єв

Михайло Родіонович Матвєєв (1892—1971) — капітан держбезпеки, служив у Ленінградському обласному управлінні НКВС СРСР. Основний виконавець розстрілів в урочищі Сандармох (Карелія) 27 жовтня—4 листопада 1937 року, де було страчено 1111 в'язнів Соловецької тюрми особливого призначення.

Біографія

Народився 1892 року в Новгородській губернії (с. Волосово Боровичеського повіту). Росіянин. Закінчив два класи сільської школи.

У 1917 році вступив до Червоної армії, брав участь у штурмі Зимового палацу. Член ВКП(б) з 1918 року. З 1919-го (крім періоду 1923–1927 років) виконував «операції з виконання вироків засудженим» (розстріли) ЧК. З 1933 року обіймав посаду заступника начальника адміністративно-господарського управління УНКВС СРСР по Ленінградській області.

Почесний чекіст (1933), відзначений бойовою зброєю «Браунінг» (1927) і «Вальтер». У 1936 році нарівні з деякими іншими виконавцями смертних вироків «за особливі заслуги в боротьбі за зміцнення соціалістичного ладу» був нагороджений орденом Червоної Зірки. У 1937-му відповідав за проведення спецоперації і був основним виконавцем розстрілу в урочищі Сандармох (27 жовтня — 4 листопада), коли було страчено 1111 в'язнів Соловецької тюрми. «За успішну боротьбу з контрреволюцією» Михайла Матвєєва наказом від 20 грудня 1937 року було нагороджено цінним подарунком (радіолою з платівками).

1939 року капітан держбезпеки Матвєєв був засуджений до 10 років таборів за «перевищення службових повноважень», покарання відбував у Волзькому виправно-трудовому таборі під Рибінськом. Після початку Другої світової війни звільнений достроково. Далі служив на керівній посаді у внутрішній тюрмі Управління НКВС у Ленінграді. Нагороджений орденом Леніна. Звільнений зі служби 1949 року «за станом здоров'я».

Помер у 1971 році.