Дмитро Токарєв
- Дата народження:
- 00.00.1902
- Дата смерті:
- 00.00.1993
- По батькові:
- Степанович
- Дівоче прізвище персони:
- Дмитро Степанович Токарєв
- Додаткові імена:
- Dmitrijs Tokarevs, Dmitrij Tokariew, Дмитрий Токарев, ТОКАРЕВ ДМИТРИЙ СТЕПАНОВИЧ, Дмитрий Степанович Токарев, Dmitrij Stiepanowicz Tokariew, Дмитрий Степанович Токарев
- Категорії:
- Організатор/учасник репресії, Учасник Другої світової війни, Чекіст
- Кладовище:
- Встановіть кладовищі
Дмитро Степанович Токарєв (1 жовтня 1902, село Ісаєво-Дєдово Оренбурзького повіту Оренбурзької губернії, тепер село Октябрскоє Октябрского району Оренбурзької області, Російська Федерація — 1993, місто Владимир, Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, генерал-майор, начальник УНКВС по Калінінській області, міністр державної безпеки Таджицької РСР і Татарської АРСР.
Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (1940—1954).
Біографія
Народився в селянській родині, батько помер у 1902 році.
У 1911 — листопаді 1917 року — наймит у заможних селян в селі Ісаєво-Дєдово Оренбурзького повіту. У 1915 році закінчив чотири групи двокласного училища Міністерства народної освіти в селі Ісаєво-Дєдово.
У листопаді 1917 — березні 1918 року — учень переписувача у волосному правлінні села Ісаєво-Дєдово. У березні — червні 1918 року — діловод земельного відділу Ісаєво-Дєдовського волосного виконкому. З червня 1918 по серпень 1919 року працював в господарстві вітчима в рідному селі.
У серпні 1919 — листопаді 1922 року — діловод-рахівник Ісаєво-Дєдовського районного профспілкового бюро. У листопаді 1922 — квітні 1924 року — секретар Економічної наради виконавчого комітету Ісаєво-Дєдовської повітової ради Оренбурзької губернії. У 1923 році вступив до комсомолу.
У травні — липні 1924 року — рядовий 9-го полку ОДПУ в місті Новоніколаєвську. У липні 1924 — березні 1925 року — бібліотекар 50-го Зайсановського прикордонного загону ОДПУ. У березні 1925 — березні 1926 року — помічник начальника застави з політичної частини 50-го Зайсановського прикордонного загону ОДПУ. У березні 1926 — серпні 1927 року — контролер контрольно-перепускного пункту, помічник уповноваженого, тво. уповноваженого 50-го Зайсановського прикордонного загону ОДПУ.
Член ВКП(б) з липня 1927 року.
У вересні 1927 — серпні 1929 року — курсант Вищої прикордонної школи ОДПУ.
У вересні 1929 — вересні 1930 року — уповноважений 49-го прикордонного загону ОДПУ в місті Джаркенті.
У вересні 1930 — квітні 1933 року — оперативний уповноважений Управління прикордонної охорони і військ ДПУ Повноважного представництва ОДПУ по Казахстану.
У травні 1933 — січні 1937 року — помічник начальника 30-го прикордонного загону ОДПУ—НКВС з секретно-оперативної частини.
У січні — травні 1937 року — курсант Вищої прикордонної школи НКВС. У травні — грудні 1937 року — у закордонному відрядженні по лінії НКВС в місті Парижі (Франція).
У січні — березні 1938 року — помічник начальника 1-го відділення 3-го відділу ГУДБ НКВС СРСР. У березні — вересні 1938 року — помічник начальника, заступник начальника відділення 3-го відділу 1-го управління НКВС СРСР. У жовтні — грудні 1938 року — заступник начальника слідчої частини 3-го відділу ГУДБ НКВС СРСР.
З 5 грудня 1938 по 27 квітня 1939 року — тимчасово виконувач обов'язків начальника Управління НКВС по Калінінській області, з 27 квітня 1939 по 26 лютого 1941 року — начальник Управління НКВС по Калінінській області. З 26 лютого по 31 липня 1941 року — начальник Управління НКДБ по Калінінській області. З 31 липня 1941 по 7 травня 1943 року — начальник Управління НКВС по Калінінській області. З 7 травня 1943 по 10 лютого 1945 року — начальник Управління НКДБ по Калінінській області. Один з керівників операції по «розвантаженню» Осташковського табору в Калінінській області.
10 лютого 1945 — 9 квітня 1948 року — народний комісар (міністр) державної безпеки Таджицької РСР.
9 квітня 1948 — 16 березня 1953 року — міністр державної безпеки Татарської АРСР.
У квітні 1953 — лютому 1954 року — начальник 5-го відділу УМВС по Владимирській області.
З лютого 1954 року — в запасі.
У 1991 році надавав свідчення у кримінальній справі щодо Катинського розстрілу польських військовополонених. У 1992 році свідчив Військовій прокуратурі про підготовку і проведення масового розстрілу військовополонених з Осташковського табору.
Звання
- капітан (11.04.1936)
- полковник (23.12.1938)
- майор державної безпеки (14.03.1940)
- комісар державної безпеки (14.02.1943)
- генерал-майор (9.07.1945)
Нагороди
- орден Леніна
- два ордени Трудового Червоного Прапора (24.02.1948, 24.06.1950)
- два ордени Червоного Прапора (20.09.1943, 3.11.1944)
- орден Вітчизняної війни ІІ ст. (30.11.1946)
- орден «Знак Пошани» (26.04.1940)
- медалі
- знак «Почесний працівник ВЧК—ДПУ (XV)» (13.06.1934)
Джерела
- Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник. — М.: Звенья, 1999. (рос.)
Джерело: wikipedia.org, memo.ru
немає місць
Iм'я зв'язок | Тип відносин | Опис | ||
---|---|---|---|---|
1 | Ernests Mačs | Коллега | ||
2 | Pēteris Mago | Коллега | ||
3 | Васи́ль Блохі́н | Коллега, Единомышленник |
15.11.1939 | W Kozielsku utworzono obóz koncentracyjny dla polskich jeńców wojennych
19 września ludowy komisarz spraw wewnêtrznych Ławrentij Beria wydał rozkaz nr 0308, zgodnie z którym utworzono Zarząd NKWD ZSRR do Spraw Jeńców Wojennych (UPW – Uprawlenije po Diełam Wojennoplennych). Tym samym rozkazem polecono zorganizowanie ośmiu obozów jenieckich – ostaszkowskiego, juchnowskiego, kozielskiego, putywelskiego, kozielszczańskiego, starobielskiego, jużskiego i orańskiego. Tak zwaną obsługę operacyjno-czekistowską jeńców wojennych zajmował się Wydział Specjalny NKWD ZSRR. Do 23 września w Zarządzie ds. Jeńców został opracowany regulamin obozu dla jeńców wojennych. Przejściowo jeńcy byli gromadzeni w obozach rozdzielczych i 138 punktach odbiorczych, skąd następnie przekazywano ich do wyżej wymienionych obozów.
05.03.1940 | Massaker von Katyn
03.04.1940 | Start of Katyn massacre
The Katyn massacre, also known as the Katyn Forest massacre (Polish: zbrodnia katyńska, mord katyński, 'Katyń crime'; Russian: Катынский расстрел Katynskij ra'sstrel 'Katyn shooting'), was a mass execution of Polish nationals carried out by the People's Commissariat for Internal Affairs (NKVD), the Soviet secret police, in April and May 1940. The massacre was prompted by NKVD chief Lavrentiy Beria's proposal to execute all captive members of the Polish Officer Corps, dated 5 March 1940. This official document was approved and signed by the Soviet Politburo, including its leader, Joseph Stalin. The number of victims is estimated at about 22,000, with 21,768 being a lower limit.[1] The victims were murdered in the Katyn Forest in Russia, the Kalinin and Kharkiv prisons and elsewhere. Of the total killed, about 8,000 were officers taken prisoner during the 1939 Soviet invasion of Poland, another 6,000 were police officers, and the rest were arrested Polish intelligentsia the Soviets deemed to be "intelligence agents, gendarmes, landowners, saboteurs, factory owners, lawyers, officials and priests".